Кажуть павук щоб сплести павутину залазить на високу точку ,щоб до неї пізніше кріпити своє павутиння. І якщо відірвати нитку з самої вершини, а не збоку- то це змусить павука втікнути. Виправною точкою є місце яке дозволяє зберігати павутину у готовності для захоплення своїх жертв.

Кожна людина має свої слабкості. Та інколи навіть наша слабкість стає нагодою до помочі Бога ,до його відданості і його милосердя. Ми, як павук, будемо у безпеці коли чіпляємось за Божу вершину. А читаючи рядки сьогоднішнього євангелія наново можемо відкрити любов Вседержителя. Для цього маємо також збагнути місію Ісуса – спасіння світу .Не мало є середників спасіння у світі. Це і хоробре серце, лагідність душі, здатність до самопожертви. У христовій любові відкривається бажання Бога бути поруч з людиною, не віддалятись і не ховатись. Роль людини полягає у її вірі, бо інакше слід чекати погибелі  і не вічного життя. Полюбивши Ісуса ми не повинні боятися тоді смерті і навіть якщо тінь щоденного хреста буде гнітючою, то це не привід щоб віддалятись від безмежної  любові Спасителя.