Церква св.Василія Великого і бл.Олексія Зарицького

різдвяний піст

olehmamchuck — Thu, 25 Dec 2014 20:41:13 GMT

21. 12. 2014 розпочалися у нашому храми "Місії тверезості" молитвою за узалежнених від алкоголю, а також розпочали парафіяльну "Золоту книгу тверезості" де кожний зможе вписатися на певний термін, відмовившись від вживання будь-якого алкоголю, купувати та пропонувати іншим спиртні напої - в намірі за тих котрі страждають від алкоголю, тобто є узалежними.

28-ма неділя по П’ятедисятниці

olehmamchuck — Wed, 17 Dec 2014 18:12:26 GMT

о. Мар’ян Ільницький

Лк. 14, 16-24

Слава Ісусу Христу!

День недільний, святковий та інші дні у нашому житті є даровані Богом. Бо все, що Він творить є для людини, як вінця Його творіння, щоб людина користала з того і мала на прожиток та свій добробут. Розуміємо, усе, що є у нашому житті є даром від Бога і за ці дари ми маємо воздати подяку нашому Творцеві та Дателю усіх цих благ.

Найбільшим даром для нас, як християн, становить Пресвята Євхаристія. Це найбільший вияв любові Бога до людини. У свою чергу відповіддю, на цю любов, з нашої сторони становить прийняття цього безкровного дару Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа. Про що і наголошує автор сьогоднішнього євангелія. Притча, яку виголошує Ісус Христос, розкриває реалії тогочасної і сьогоденної любові людини до свого Благодателя, Творця і Бога.

Ми усі є запрошені на цю вечерю, котру приготовив для кожного зокрема сам Господь Бог наш Ісус Христос, вечерю – Святої Літургії. Активна участь у Божественній Літургії виявляє нашу любов до Нього, активність – це є прийняття Тіла і Крові Господньої. Тим самим, засвідчимо про те, що усі добра у нашому житті є від Нього, який становить центр нашого життя, і є нашою твердинею на якій будуємо земний будинок життя.

Але часто, ми стаємо неблагодарними доньками і синами. Знаходимо важливіші справи – відпочинок від тяжкого робочого тижня, лінивство, чи іншу, як нам здається оправдану причину, ніж виконати свій обов’язок подяки і хвали Богові у неділю і святкові дні. Бо шість днів ми працюємо для себе, свого збагачення, а сьомий день ми повинні вміти подякувати Богові за усі дари. Хто цього не виконує стає не тільки на дорогу гріха, але також злодієм котрий обкрадає самого себе. Чому самого себе? Бо неділя і інший святковий день є для нас, щоб ми могли виявити свою вдячність і любов Богові. Він є Той, хто встановлює ці дні для нас, бо Він цього не потребує, як вседостатній Бог, але найперше це потрібно нам.

Прикладом є ця коротка історія: «одного разу зустрілися два давніх друзі і розмова ішла про святкування недільного дня та інших святкових. Перший чоловік ставився байдуже, до пошанування цих днів і віддання хвали Богові, а другий чоловік розповів йому випадок котрий трапився з ним. «Ідучи на роботу, я помітив жебрака, підійшовши до нього, я пожертвував шість монет із семи яких я мав». Перший чоловік похвалив та сказав, що ти є добродушний і щедра людина. Але далі продовжив розповідь чоловік, кажучи: «Не встиг я відійти від цього жебрака як він краде у мене сьому монету!». Перший чоловік з обуренням вигукнув: таку людину потрібно віддати під суд та покарати! Другий, усміхнувся і промовив до першого чоловіка: той злодій є ти!!!»

Тому, дорогі браття і сестри будьмо відповідальними і люблячими синами і доньками нашого небесного Отця. Дякуймо Йому за усі ласки і добра у нашому житті, знаходьмо час вияву нашої любові до Нього, який усе нам подає. Найбільшим виявом нашої любові і вдячності для нас стане активна участь у Святій Літургії та виховання у цьому дусі наших дітей. Від нас залежить чи бути нам злодіями, чи достойно приймати Божі дари! Амінь.

Проповідь на 27-му неділю по Зісланні Святого Духа

olehmamchuck — Wed, 10 Dec 2014 15:44:38 GMT

Недільна євангелія розповідає про зцілення жінки і дискусію Ісуса з фарисеями. Конфлікти з людьми виникають не лише на фоні як здоров’я, так і хвороб. Ми розуміємо, що сумніви відносно фізичного стану турбують нас навіть тоді, коли хтось спритніший за нас, чи має кращу форму тіла. Та чи незвично, коли хтось наміряється не приховати свою хворобу, але навпаки приписати хворобу до себе? Можливо, це і є вияв лінивства, щоб не працювати так, як інші, можливо, щоб скористатися нагодою і отримати кошти ще не виходячи на пенсію. А ось сьогоднішня євангелія прагне доказати нам, що перед Ісусом ми маємо випростатись – це стати на свої ноги і подивитися в очі Спасителю. Це є важко, а для декого ще й небезпечно. Та коли затриматись на уривку Лк. 13: 12, то маємо усвідомити, що така переміна стається з участю Ісуса, коли він кладе руки і говорить:«Ти вільна від своєї недуги». Отже живий зв’язок Христос з нами не розриває. Його наближення дає нам свободу і прославлення Бога. Це ті наслідки яких ми не лише маємо очікувати, але і виявити.

Проповідь на 26 неділю по Зісланні Святого Духа

olehmamchuck — Wed, 03 Dec 2014 18:37:18 GMT

(Лк. 12:16-21)

Слава Ісусу Христу! Почувши євангельську притчу про багача, якого Ісус називає безумним, дехто зі сьогоднішніх слухачів може собі сказати, що ця наука його не стосується. Високі ціни на продукти, низька зарплата, безробіття та інші наслідки складної економічної ситуації в Україні, точно не дають можливості сказати як багач: «Маєш добра багато в запасі на багато років»(Лк. 12:19). Безумовно безумство багача з біблійної притчі було в тому, що він не думав про можливість смерті. Однак у його поведінці ми бачимо також інші види безумства, які мають стати для нас призадумою, щоб не втратити небо.

Багач не бачить джерела свого добра. Він не зауважує, що гарний урожай його поля є ласкою Творця. Все що людина має є даром від Бога. Апостол Павло у Посланні до Тимотея пише: «Ми бо не принесли на світ нічого, та й винести нічого не можемо» (I Тим. 6:7). Господь дає нам життя, посилає засоби для життя, тому вважати якісь свої здобутки власним успіхом є безумством.

Ісус називає багача безумним також тому, що протягом свого життя він збирав скарби, які не є цінними в очах Божих. Дбаючи про матеріальне не думав про духовне. Багатіти у Бога – це багатіти милосердям, прощенням, співчуттям, побожністю та іншими чеснотами, які проголошує Спаситель. Коли ми уважно читаємо Біблію, то помічаємо, що сам Господь підказує де шукати багатство. Наприклад в книзі Приповідок автор неодноразово наголошує, що мудрість є найвищою цінністю людини. «Бо мудрість ліпша понад перли; ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею» (Прип. 8: 11).

Сьогоднішнє євангельське читання наче вимагає від нас відповіді. Що є твоєю опорою у житті? Можливо і ми прагнемо мати багато грошей, щоб відчути певність. Думаємо, що з грішми віднайдемо спокій і щастя. Женемося за славою, забуваючи про вічність.

Багато було у світовій історії людей, що здобули колосальний успіх. Стали відомими і багатими. Проте не для всіх ця слава принесла щастя і спокій у душі. Постає запитання чому багато успішних людей закінчили своє життя нікчемно. Для прикладу відомі актори і співаки Вітні Хюстон, Мерлін Монро, Елвіс Преслі померли від наркотиків. Вони мали все, але не мали радості у серці і тому шукали цієї радості у наркотиках. Протилежній приклад Джона Рокфеллера, який вважається найбагатшою людиною світу за останні 1000 років. Його багатство обраховують в 340 мільярдів доларів. Зі своєї першої зарплати, коли ще не був багатим, він 10% передав на благодійність і не перестав цього робити до кінця свого життя. До 1937 рік (рік його смерті) він роздав половину свого багатства і заснував декілька благодійних фондів.

Спосіб правильного відношення до речей і до щастя в цілому нам дає Ісус Христос у Нагірній проповіді. Перше євангельське блаженство голосить: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (Мт. 5: 3). Блаженний – це щасливий. Вбогі духом це не ті, які нічого не мають, а ті, що розуміють свою цілковиту залежність від Господа, тому завжди покладаються на Нього. Сучасний світ каже нам навпаки. Він голосить, що щасливою є лише успішна людина, а це ще одна брехня лукавого. Всі ми чули ім’я і прізвище першого президента США Джорджа Вашингтона. Одного разу він сказав такі слова: «Неможливо правильно правити світом без Бога і Біблії». Як добре було б, якби до цих слів прислухалися сучасні світові лідери. Бог є щастям людини. Він правдивий Володар світу.

Не дозволяймо гріхові викривляти наше світобачення і шукаймо багатство, там де воно насправді є. Амінь.

о. Павло Заболітний

25-та неділя по П’ятедисятниці

olehmamchuck — Wed, 26 Nov 2014 08:51:57 GMT

о. Мар’ян Ільницький

Лк. 10, 25-37

Слава Ісусу Христу!

Дорогі Браття і Сестри в Христі! У сьогоднішньому євангелії, чуємо, що підходить до Ісуса якийсь законовчитель та запитує: «Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?». Дане питання повинен кожний християнин собі ставити на своєму земному шляху, щоб звіряти чи є я на добрій дорозі, та щоб кожного разу собі пригадувати, що ми є створінням божим – від Нього вийшли і до Нього маємо повернути. Тільки тоді, ми будемо свідомі нашого покликання, як християни – до Царства Небесного. Тільки тоді, ми зможемо реалізовувати ці дві Заповіді Любові – любові до Бога та любові до ближнього. Рівно ж, будемо і виконувати Десять Божих Заповідей, котрі основуються саме на цих двох Заповідей Любові.

Але часто ми забуваємо про Бога, котрий дарує усе у нашому житті – життя, здоров’я, достаток, наших дітей та рідних. Ми забуваємо Йому подякувати за це, ми стаємо особами котрі тільки дбаємо про земні – матеріальні речі. Тоді, ми забуваємо хто є наш ближній, його не бачимо, не помічаємо. Стаємо егоїстами, живемо за принципом: «Моя хата з краю, я нічого не знаю». Живемо тільки тілесним, земним життям, не дбаємо про наше духовне, про вічність. Не виховуємо наших дітей і внуків у християнському дусі, забуваємо прищеплювати любов до рідної Церкви. Хтось скаже, нам так вигідно, комфортно, не має лишніх проблем і тягарів, в нас не має часу. Але найгірше з усього цього, ми не хочемо нічого міняти, пускаємо усе на самотік.

Тому Ісус Христос нам постійно пригадує і нас повчає через Євангелію і науку Церкви у двох Заповідях Любові. Через дану притчу розкриває любов до ближнього. Показує нам не тільки хто є наш ближній, але вказує на конкретні наші дії, вчинки котрі повинні ми чинити по відношенню до нашого ближнього. А також, показує іншу сторону людського життя на прикладі чоловіка котрий спускався з Єрусалиму до Єрихону.

Отже, чуємо, що один чоловік виходить з міста Божого і прямує до Єрихону, в дорозі котра мала 1200 м. його грабують та побивають залишаючи напівмертвого. На цьому прикладі, ми можемо побачити, що стається з людиною, котра покидає Бога, тобто виходить з його міста. Прямуючи у протилежний напрямок, як результат відходу від Бога, недотримання його заповідей, по своїй власній вині потрапляє у тяжке становище – терпить тілесно, матеріально, як в результаті також духовно і душевно.

Чуємо, що проходить мимо тією дорогою священик, але не допомагає цьому напівмертвому чоловікові. Тим самим не хоче занечиститись, бо за вченням юдеїв, хто доторкнеться до померлого стає нечистим і не може виконувати свою священичу службу. Ставлячи, таким чином, вище юдейські приписи від рятунку людського життя, рівно ж і виконання Божого закону. Подібно робить і левіт, що також ніс при храмі певного роду службу.

Самарянин, котрий ішов цією дорогою, змилосердився і надав необхідну допомогу щоб цей чоловік не загинув, при цьому витратив не тільки свій час, але і свої гроші. Хоч самаряни з юдеями ворогували, але це не завадило йому виявити свою любов до іншої людини (свого ближнього).

Скільки таких людей зранених лежить на узбіччі, вмираючих духовно. Ми стаємо тими старозавітніми священиками та левітами котрі цього не хочемо помічати. В наш час духовно гинуть наші батьки (діди), наші діти (внуки), а ми не дбаємо за їхнє духовне виховання на особистому прикладі не прищепляємо любов до своєї Церкви. Залишаємо їх вмирати….

Ніколи не пізно розпочати добрі діла по відношенню до нашого ближнього. Рятувати наших близьких від духовної загибелі. Першим кроком у цьому стане наш особистий приклад у наслідуванні Ісуса Христа і виконання Його волі та Заповідей. Тому і чуємо при кінці євангелії заклик звернений до кожного із нас: «Іди і ти роби так само!!!» Амінь.

АНГЕЛИ

olehmamchuck — Mon, 17 Nov 2014 11:27:47 GMT

Іконографія Ангелів

Ангели -- це невидимі, безсмертні, дуже досконалі і чисті духи, що мають бистрий розум і свобідну волю. Їхнє число безмірно велике. Слово Ангел це грецьке слово і значить -- посланець вістун. Тож Ангели - це Божі посланці , вістуни. Про їхню роль як посланців Божих є багато прикладів у Старому й Новому Завіті.

В основі «гармонійності» єдності ангелів лежить ієрархічний принцип, про який ідеться у книзі Діонісія Ареопагіта "Про Небесну ієрархію". З неї і прийнявся в Церкві звичай ділити всіх Ангелів на три чини, по три у кожному , тобто дев’ять ангельських чинів разом :

Серафими ,Херувими і Престоли ;

Господства , Сили і Власти;

Начала Архангели Ангели

Святі Ангели живуть у світі невидимому, духовному. Багато ангельських імен, ликів і чинів залишаються невідомими людям у їх земному житті і можуть бути відкриті їм тільки після їх смерті. Шанування святих Ангелів Церкви Божої настільки ж давнє, як и сама Церква.

Давнє християнське мистецтво в вираженні ангелів трималося особливої простоти. Прийняте тепер зображання їх у вигляді оголених дітей або однієї лише голівки з крилами без тіла, тоді не було відомим. З V ст. ангелів малюють, як правило, крилатими, з німбами, в білих туніках з клавами (клав — нашивна вертикальна полоса, символ царської влади візантійських імператорів, в іконі – символ чистоти). З VIII ст. вже бачимо ангелів з крилами, сяйвом і палицею, ціпки іноді закінчуються хрестами. Починаючи з XI ст. в композиціях літургійного характеру ангели представлені як диякони, що прислуговують Ісусу Христу У вигляді ангела зображується Софія Премудрість Божа і Христос – як Ангел Великої Ради. У пізньосередньовічний період була широко поширена іконографія «Собор ангельських сил», що представляє єднання ангелів під проводом архангелів Михайла і Гавриїла для захисту Божого Престолу. В кін. XVII ст. набуває поширення образ ангела-хоронителя.

Символіка зображення ангелів

Зображення ангелів із якими-небудь характерними ознаками їх ієрархічного положення-до ієрархії Діонісія Ареопагіта-древня церква зовсім не знала. Ця манера належить Візантійскому мистецтву.

Так ,наприклад,Херувимів та серафимів, звичайно, зображають у вигляді голови та шести великих крил , бо це – безтілесні духи, що перебувають біля Господа. Деколи крила херувимів і серафимів є «багатоокими».

Інші ангели: зображені як світлі людські постаті з умиротвореними задуманими ликами та із символічними крилами, оскільки вони є божими посланцями, які можуть з’являтись та зникати. Три ангели, яких називають Старозавітною Трійцею, загостювали в Авраама та Сари як троє чоловіків, представляючи Господа,причому вони говорили, вживаючи однину, у них трьох був один голос(Бут. 18:1-33 Євр. 13:2)

Лики ангелів - красиві і світлі:це одна із їх знакових особливостей.

Символічне значення мають одяги ангелів

Так стрічка у їх волоссі: символ чистоти і святості,бо розпущене по плечах волосся символізує тілесну начистоту. Вільно розвіваються кінці цієї стрічки-слухи, що свідчать про призначення ангелів чути волю Божу.

В руках у них жезл, як символ їх авторитету та місії уповноважених Божих післанців, і сфери-прозорі кулі, за допомогою яких ангели, не сміючи споглядати Бога, споглядають Його відображення. На них зазвичай пишеться ім'я Бога (IC XC), зображується Немовля Еммануїл або голгофський хрест. Руки ангелів можуть бути приховані під одягом :старовинний символ готовності служити божественному цареві Христу,адже царським слугам було заборонено дотикатись їх. Одна рука, з долонею, відкритою у бік глядача,трохи піднесена: символ напоумлення і перестороги.

Існує незліченна безліч ангелів, про що неодноразово свідчить Святе Писання. І хоча число Ангелів безмірне, але Архангелів тільки сім: Михаїл, Гавриїл, Рафаїл, Уриїл, Салатиїл, Ієгудиїл, Варахиїл. «Я є один від семи святих ангелів», - так говорив Архангел Рафаїл праведному Товиту. Що до семи верховних архангелів,то кожен з них має свою природу і певне призначення. І, відповідно, зображати їх можуть по-різному.

Святий Архиcтратиг Михаїл

В одкровенні святого Іоанна Богослова, Архангел Михаїл змальовується захисником християн і переможцем дракона. Він перший повстав проти сатани, коли цей противився Богу. Як вірний служитель Божий святий Архістратиг Михаїл поставлений вождем і чиноначальником над всіма святими ангелами. Тому й зображується він у войовничому вигляді, зі списом або полум'яним мечем у руці, маючи під ногами дракона, тобто духа злоби. Біла хоругва, що прикрашає верх списа його означає незмінну чистоту й непохитну вірність ангелів Царю Небесному, а хрест, яким закінчується спис, дає знати що війна з царством тьми і перемога над ним здійснюється в ім'я Хреста Христового, відбувається за допомогою терпіння, смирення і самовідданості.

Архангел Гавриїл

Друге місце в ряду Архангелів належить Гавриїлу. Ім'я його означає силу Божу. Архангел Гавриїл - носій радісних вістей. Священикові Захарії він сповіщає в храмі про народження Іоанна Хрестителя, Марії в Назареті - про народження Спасителя світу. За Біблією він вважається ангелом охоронцем обраного народу. Цей же Архангел посланий був для підкріплення Спасителя в саду Гетсиманському і для сповіщення Богородиці про її успіння. Зображають його іноді з райською гілкою в руках, яка була принесена ним Божій Матері, а іноді-у правій руці з ліхтарем, усередині якого горить свічка, а в лівій - з дзеркалом з яспису. Малюють його так тому, що долі Божі бувають приховані до часу їх виконання і відкриваються тільки тим, котрі неухильно дивляться в дзеркало слова Божого і своєї совісті.

Архангел Рафаїл

Святий Архангел Рафаїл, або допомога і зцілення Боже, так перекладається ім'я третього Архангела. У святому писанні є ціла книга Товита присвячена Архангелу Рафаїлу. Лікар недуг людських, зображується тримаючи в лівій руці посудину з лікарськими засобами, а в правій - перо для помазування ран.

Архангел Уриїл

Згідно з переказами церкви, святий архангел Уриїл був поставлений Богом охороняти Рай після гріхопадіння і вигнання Адама. Він є просвітителем темряви, невіруючих і невіглас, а саме ім'я архангела, відповідаючи його особливому служінню, означає «Вогонь Божий» або «Світло Боже».

Він зображується з мечем у правій руці і з полум'ям -- в лівій. Як ангел світла, він просвітлює розум людей одкровенням істин.

Архангел Салафиїл

Салафиїл - ім'я якого в перекладі з арамейської мови означає Ангел Молитви, Молитва до Бога, або Молитовник Божий. На іконах його малюють зі складеними хрестоподібно одна на одну руками на грудях в в молитовній позі.

Архангел Ієгудиїл

Архангел Іегудиїл -- хвала Божа, той, що славить Бога. Обов’язок цього Архангела є заохочувати до благ вірних і захищати тих, хто трудиться на славу Божу. Тому символічно зображають Ієгудиїла із золотим вінком у правій руці: це нагорода для кожного християнина , який працює на славу Творця ,а в лівій руці з бичем з трьох чорних шнурків з трьома кінцями, як кара грішним за лінивство.

Архангел Варахіїл

Ім’я цього ангела означає благословення Боже. Архангелу Варахіілу відведена роль роздавача Божих благ за добрі справи. Його зображують із безліччю рожевих квітів на одязі та рушником із квітів як символ Божої Благодаті .

Взято з сайту http://royal-exclusive.com.ua/ua/ikony/ikony-angeliv/

23 недідя по зісланні святого духа

olehmamchuck — Tue, 11 Nov 2014 13:52:01 GMT

Початок євангелії знаменує зупинку Ісуса з учнями біля Герасин-краю. При цьому євангеліст Лука не зазначає ,що Ісус зупинився, але що вони пристали. (Лк 8:26) Назустріч Спасителю виринає постать чоловіка ,що мав бісів. Такий опис дає змогу уявити як Христос будучи з апостолами на березі є один. А цей чоловік іде назустріч учителю маючи багато бісів. Відлюдкуватість немічного, що жив у закинутих місцях такі як гроби, не викреслює його з вмістилища злого спочинку. Берег як місце віддалення окремої частини суші від моря (вод глибоких) ,хоче нам внести ясність у обставини життя.

Стати як всі, але будучи самим собою – ось один із наслідків вигнання злого з людини. Тепер він не ховається ,але звіщає усім «що Бог зробив»(Лк 8:39). Чи ми помічаємо свій стан коли нас опускають , але ми не залишаємось покинутими, одинокими? Важливо ,щоб про нас не лише згадували ,що ми ще такі існуємо Але, щоб нас сприймали позитивно, що ми комусь потрібні. Страх наводять не лише натовп ,але окремі особи. Вони дають про себе знати, втручаючись і будучи непроханими. Мета таких відносин змінюється, але думку про таких осіб є тяжко змінити. Тому поміч Божа є вкрай необхідна як зрештою у наші реалії життя в Україні Ми не лише маємо здатність у це повірити, але долучатись до тих які на березі , спішать щоб звістити і переконати інших у щасливий кінець.

22 Неділю по Зісланні Святого Духа

olehmamchuck — Thu, 06 Nov 2014 21:10:07 GMT

Слава Ісусу Христу! Дорогі у Христі брати і сестри, сьогоднішній євангельський уривок вводить нас у роздуми над темою дочасного і вічного блаженства людини.

Господь, коли творив людину, обдарував її численними дарами. Людина була створена розумною і мислячою, здатною вибирати, любити і проявляти високі цінності: милосердя, співчуття, жертовності для інших. Господь дарував людині душу, якої не мали інші Божі створіння. Образ і подоба Божі піднесли Адама і Єву понад усі творіння, що й сам Творець підкреслив сказавши лише про людину: «І воно було дуже добре»(Бт. 1: 31). З цього випливає цінність людини у самій собі. Її гідність, багатство і велич закладені самим Творцем.

Однак людина іноді хоче додати більше до цього Божого дару. Дуже часто внаслідок гріха гордості і не усвідомлення ласк Всевишнього, та чи інша особа хоче себе «прикрасити», піднести вище особисту гідність над іншими людьми. Шляхами такого вивищення стають зневага інших, розцінювання матеріального багатства як способу незалежності і вседозволеності. А причиною цього є не усвідомлення своєї гідності закладеної самим Творцем. І чи ти маєш мільярд, чи 1 копійку ти до своєї гідності нічого не можеш додати, бо це Божий дар. Навіть якщо ти цього не усвідомлюєш, ти є Божим створінням з Божим образом і подобою.

Приклад історії про багача і Лазаря показує, що матеріальне благо може закрити людині очі на потребу духовного багатства, яке ми також здобуваємо на землі. Моральні цінності є наче вхідним квитком у небо, а матеріальні можуть навіть у цьому допомогти. Багатство багача могло принести йому велику користь, якщо би стало засобом допомоги бідному. Однак він не думав про вічність, жив сьогоднішнім днем не шукаючи можливостей зібрати скарб, який міг би взяти зі собою у вічність.

Часто так є, що смерть успішної людини спонукає інших задуматися, а чи вартувало йому робити такі жертви, щоб цю успішність здобути? Тепер, у своїй смерті, він залишає це на землі? Чи вартувало одманювати людей, щоб здобути більше ніж було потрібно?

Слова Авраама: «Ти одержав твої благ за життя свого»(Лк. 16:25), дають зрозуміти, що час який ми маємо у земному житті є нашою нагодою зібрати духовне багатство.

Вже традиційно в другу неділю листопада УГКЦ молиться за дітей-сиріт. Дітей, які втратили своїх батьків. За дітей чиї батьки виїхали на заробітки, або з іншої причини не можуть дарувати належної опіки своїм дітям (наприклад, через безробіття, алкоголізм, злочинність). Також багато дітей виховуються у неповних сім’ях через розлучення їхніх батьків. Сьогодні ми молимося в особливий спосіб за кращу доля для цих дітей і роздумуємо над способами нашої допомоги їм. Апостол Яків пише: «Чисте і непорочне благочестя перед Богом і Отцем є те, щоб доглядати сиріт та вдів у їх скорботах » (Якова 1: 27).

Діти – сироти не є іншими людьми аніж ми. Вони обдаровані такою ж гідність людини, але ця гідність нівичеться соціальними обставинами у які вони потрапили. Ці діти також творять Церкву Божу і так як ми є дітьми Божими. Способи допомоги цим дітям є різними в залежності від можливостей кожного з нас. Хтось може фінансово допомогти організаціям, які опікуються дітьми – сиротами, хтось може свій вільний час присвятити певній дитині і стати для неї наставником. Хтось здатний відкрити не лише двері свого серця, а й двері свого дому, усиновивши дитину. Пам’ятаймо також про важливість виховання своєї дитини бути готовою приймати з добротою своїх ровесників, які не мають щастя бути любленими у власній сім’ї та родині.

Нехай Пресвята Богородиця, яка є прибіжищем і потіхою сиріт покриє їх своїм Покровом і Материнською любов’ю. Амінь

отець Павло Заболітний.

21-ша неділя по П’ятидесятниці

olehmamchuck — Mon, 03 Nov 2014 10:18:46 GMT

Лк. 8, 5-15

«Вам дано знати тайни Божого Царства» (Лк. 8,10)

Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі брати та сестри, Господь Бог відкриває нам тайни Божого Царства бо любить нас. Нам залишається прийняти цю правду, пропустити її через своє серце, щоб Боже слово стало дієвим у нашому житті. Зрозумілим є, що зерно – це слово Бога до людини. Чи ми приймаємо Боже слово, чи живемо ним? Чи слухаємо вухами свого серця?

Образ зерна у Євангелії – це ще і символ Царства Божого, котре або росте в наших серцях і дає плід, або гине та призводить нас до смерті. Бо Царство Боже є тут і тепер, з моменту нашого зачаття. Нам залишається лише жити ним або вмирати у наших гріхах. Людина відрізняється від інших створінь тим, що носить у собі образ та подобу Божу. Свобідна воля (свобода вибору) людини реалізовується тоді, коли розум допомагає вибрати добро як ціль життя. Для християнина цим абсолютним добром завжди має виступати Бог.

Бог поважає нас і наш вибір який робимо у житті, тому часто чекає роками поки ми усвідомимо наскільки великий дар носимо в собі та наскільки потребуємо Його як свого Спасителя. У випадку із народами ці очікування можуть бути сторіччями. Бог допомагає щоб зерно правди, віри, надії та любові проросло у нашій свобідній волі, щоб ми самі прагнули жити згідно Його Заповідей. Свобода вибору – це не лише дар людині від Бога, це – відповідальність яку несе людина у кожному із кроків. Скільки разів вже ми втрачали свободу через те, що самі знов і знов бажали єгипетського м'яса, вибирали життя у грісі, а не Божу любов і милосердя, тобто прощення.

Раб отримує рабство лише тоді, коли веде себе як раб, а ми стаємо рабами гріха, диявола тоді, коли не віддаємося у руки Божі, не каємося, не довіряємо свого життя своєму Творцеві.

Вільна людина кожний крок свого життя, розум та свобідну волю, спрямовує до вибору святості, бути подібним до Бога. А це потребує наших зусиль та праці – жертовності. Як зерно мусить умерти щоб принести плід, так і ми повинні заради іншої особи, чи то Бога чи ближнього, віддати своє життя на жертовник всепалення, на жертовник самопожертви. Тільки тоді буде плід, щасливе життя з Богом, котрий полягатиме у терпіні (пор. Лк. 8, 15).

о. Мар’ян Ільницький

20 неділя по зісланні святого духа

olehmamchuck — Tue, 21 Oct 2014 08:59:06 GMT

Подорож у незнайомі місця приносить не лише новизну вражень, але не раз може таїти небезпеку перед побаченим чи почутим. Та Ісус з учнями – це не діти яких слід веселити і на них час від часу споглядати ,щоб вони щось не накоїли. Юрба входить у місто, а похоронна процесія виходить. Така зміна позицій дозволяє збагнути хто має щось у надлишку, а хто чогось позбавлений. З однієї сторони ,місто має зблизити, згуртувати людей. З іншої сторони, у ньому є дуже легко загубитись серед натовпу і бути непоміченим. Місія Спасителя у цьому уривку показує його небайдужість до горя і нещастя вдови. Ісус не позбавляє її втішення, поради і сцілення. Цієї ж неділі у нашій державі відбуватимуться вибори, через які ми маємо можливість довірити свої голоси політичним партіям. Звичайно, що політики не можуть дорівнювати тим діям які вчинив Ісус щодо збідованого люду. Та все ж ми тверезо маємо віддати свій голос за тих, хто має перейматись і допомагати не більш збідованій нашій державі.