Сьогодні церква відзначає господське свято Вознесіння. В основі цього свята – подія, у якій учні є зібрані у Витанії. Якими прикметами і діями зображений Ісус? Він знімає руки, благословляє учнів ,потрохи віддаляється від них і возноситься на небо. Ми бачимо у святому письмі реакцію учнів на це. Вони вклоняються Христові, переповнюються радістю ,йдуть у Єрусалим і там у храмі славлять і хвалять Бога.(Лк 24 50-53)

Чи у нашому житті є такі події коли ми прощаємось з дорогою особою все ж таки не сумуємо? Для учнів мабуть запорукою радості була їхня віра. Для них життя не завершується прощанням. Вони були певні, що Ісус із ними по всі дні їхнього життя. Для нас, які не бачили Ісуса, певно є легше перенести подію вознесіння(віддалення), хоч ми не повинні бути позбавлені віри.

Чи по вознесінні Ісус вже не з’явиться нікому на землі попри свої обіцянки? З’явився і то  бодай раз, як про це пише святе письмо. А цією щасливою особою був майбутній апостол народів – Павло(Савло). У Діяннях апостолів переслідувач християн сліпне, та все ж навертається, щоб стати апостолом.(Діяння 9 6) Чи ми у цю хвилину не бажали би стати такими щасливцями як апостол Павло?

Проникнуті любов’ю до свого учителя учні по вознесінні не залишаються від апостольської праці. Вони не лише голосять добру новину ,але через себе зображають Ісусову науку. Ми дорогі браття і сестри ,знаючи науку Христову через свої вчинки показуємо Ісуса  усім ,що біля нас. В свою чергу, ми живемо в очікуванні приходу Спасителя. Чи ми не маємо бути такими радісними як і апостоли ,що бачили віддалення Месії?