Мт. 25, 14-30

Дорогі браття та сестри у Христі! Господь наш Творець є щедрий до кожного кого покликав до життя. Він роздає свої дари так як хоче та кому хоче, але нікого не обділяє, тільки наділяє, винагороджує, зливає свої ласки на нас грішних – бо нас любить. Притча про таланти, як будь яка інша притча Ісуса Христа навчає нас та розповідає про Царство Небесне. Такими доступними прикладами, промовистими та зрозумілими для кожного слухача – теперішнього та тодішнього. Аналогія яку проводить наш Спаситель є близькою для кожної людини, бо урядувати (господарювати) у більшій чи меншій мірі покликаний кожний. Тому Царство Боже розпочинається тут і тепер, від нашого народження, тому здобувається силою (працею) і той хто докладає силу здобуває його. Ліниві (не працьовиті), байдужі, егоїстичні Царства Небесного не успадкують. Кожний отримує дар від Бога-Творця, але не кожний розвиває його, а дехто навіть і закопує.

В одній з історій із життя славного, великого папи Івана ХХІІІ, котрий скликав ІІ Ватиканський Собор, вивів Ватикан на суспільний огляд (у масмедію), понтифікував у час «холодної війни» та був іменований як «папа миру». Розповідається, що один із журналістів, який цікавиться статистикою, запитує папу Івана ХХІІІ: «Скільки людей працює у Ватикані?» Папа, весело глянувши на нього, відповів: «Сподіваюся, що не менше половини!»

У наш час та на наших теренах складається ситуація така, щодо християн: більшість іменує себе християнами, але не живе гідно як християнин. Він свій дар християнства закопує у землю. Чому дар християнства, бо не ми обрали свідомо, а за нас посвідчили у хрещені наші хресні батьки. Тому маємо зростати у цьому дарі, вдосконалюватися, примножувати його. Як це можемо? Та чи це реально до виконання у наш час? Можемо, і це нам під силу!!! Той хто працює, він і живе із своєї праці. А хто духовно працює, отже і духовно живе.

Віра підкріплюється ділами – визнавати, не стидатися, що ти християнин; виконувати християнський обов’язок не формально чи з примусу, а з любові до Бога. Тільки тоді ми свої таланти зможемо примножити та стати перед нашим Богом не з пустими руками.

о. Мар’ян Ільницький