Лк. 12, 16-21

Слава Ісусу Христу!

Дорогі Браття і Сестри в Христі! У сьогоднішній євангелії, чуємо з уст Ісуса Христа притчу, яку можемо назвати «Про нерозумного багача», або «Про безумного багача». Чому саме така назва? Бо Христос розкриває для нас усю трагічну ситуацію даної людини. Показує її мізерність через прив’язання до матеріальних речей, дбання про свій достаток, свою вигоду і комфорт. Він, як ми чуємо, з ніким не радиться, що саме робити з врожаєм. Застановляється на собі, бачить тільки достаток який принесе користь, з його слів, тільки йому. І в цьому він бачить тільки свою заслугу і старання. Надлишок врожаю для нього становить клопіт, бо можна було це роздати бідним і потребуючим. Але він у даному випадку думає тільки про себе.

Трагічність цієї людини, як і багатьох у наш час, полягає на егоїзмі, задоволенні своїх потреб і отримання певного зиску з усього, а найгірше із свого ближнього. Така людина ставить себе і свої задоволення на перше місце, тоді Бог для такої людини займає другорядне місце, а ближній стає предметом отримання для себе користі і задоволення. Як ми чуємо, цей багач не подумав про працівників, про добрі погодні умови, а головно про Того хто дає усе це – про Бога-Творця. Людина мислить утилітарно. «Спочивай собі, їж, пий і веселися!» - ось на чому основувався багач, на задоволенні свого тіла, свого матеріального виміру. Забуваючи при цьому про Бога і духовний свій світ, про своє спасіння.

Вона свої сили і надії не покладає на Бога, а на самого себе, тим самим порушує першу Божу Заповідь. Тому, автор її називає «безумною». Бо не шукає людина того, що для неї буде корисним не тільки для тіла, але і для душі. А прагне обійтися без Бога, Його усунути із свого життя. І ми бачимо, що Богові такі люди є осоружними. Бо людина не має у влади володіти і розпоряджатися своєю душею (тобто життям), єдиним в цьому випадку є Бог. Тому, зосередження на собі на своїй вигодах і потребах, людина прирікає себе на безумство і смерть. «Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?» (Лк 12,20).

Отже, своїми матеріальними благами здобуваймо Бога, прихилимо Його до свого життя, знайдемо більшу радість давати (роздавати) ніж приймати – не будьмо більше дітьми тіла, а дітьми світла, любові та милосердя.

о. Мар’ян Ільницький