Христос Рождається!
 
Дорогі Браття і Сестри, постать святого Івана Хрестителя, про якого сповіщав пророк Ісая, а його життя від моменту зачаття до публічного виступу, між ізраїльським народом, було проваджене Божою рукою, благодаттю. Він той хто приготовив дорогу Господові, він той хто хрестив водою на покаяння. Він той, про якого сьогодні ми чули, що поклав свою руку на голову Господеві. Його життя до публічної проповіді проходило у приготуванні постом, для поживи служив дикий мед і сарана, а одіж його була з верблюжого волосу. Усе свідчило про те, що він посвятив життя Богові і виконання Його волі. Тому і смиренно виконав прохання Ісуса Христа «Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду» (Мт. 3, 15).
 
Чи ми в повсякденному житті знаходимо час подумати про Бога? Чи роздумуємо про Його волю щодо нас? Чи ми є виконателі Божої волі, як св. Іван Хреститель? За звичай ми думаємо тільки про себе, щоб більше заробити грошей, де добре відпочити, що доброго купити чи то з харчів, чи то щось інше до нашого побуту. Після усього цього, ми знаходимо час щоб подумати про Бога, і деколи це зводиться тільки до недільної Святої Літургії. Це є добре. Але ж ми не їмо один раз в тиждень, не носимо один і той же одяг протягом тижня і не миємося, знову ж, раз на тиждень? Чому ми не живемо Божим життям, за волею Божою? А воля Божа, це бути синами і дочками свого Небесного Батька і виконувати Його заповіді! Любити Бога і любити ближнього.
 
Пригадується мені одне оповідання, про одну сім’ю. В цій сім’ї жінка була побожною: ходила у неділі і святкові дні до храму Божого, сповідалася, приймала Святі Тайни, тобто жила практикуючим життям. Чоловік натомість, не був побожною людиною, не приділяв часу стільки Богові скільки його дружина. Жінка завжди ідучи до церкви заохочувала свого чоловіка піти із нею, чоловік, завжди знаходив певного роду відмовки, то змучений, то хворий, але завжди говорив: «Моя дружино, іди, іди, помолися за мене і за себе!». Так тривало кілька років. Одного разу, чоловікові приснився сон, в якому він та його дружина померли і постали перед брамою до Царства Божого. Їх зустрів святий апостол Петро і промовив до дружини: «Заходи жінко до Царства Божого за себе та за свого чоловіка». Пробудившись зі сну, чоловік постановив змінити своє духовне життя.
 
Як ми бачимо, відповідальність і співвідповідальність повинна бути щодо духовного і інших вимірів життя у  кожної сім’ї. Батько і мати, повинні дбати про духовне виховання своїх дітей, бути прикладом їм у цьому. Така сім’я має, також, стати прикладом для інших родин. Тому, ми покликані засвідчити у своєму житті Христа, навчити цього не тільки своїх рідних і близьких, але і подати достойний приклад словом і ділом для наших друзів і знайомих. Щоб Бог жив у нас, а також щоб ми могли Його об’явити для інших далеких у вірі.
 
Будьмо подібні до св. Іван Хреститель, котрий узяти свій хрест відповідальності та виконував Божу волю і приготовив дорогу Господові. Так і ми маємо узяти свій хрест обов’язків перед Богом, і нашим ближнім, щоб попровадити їх та себе до Царства Небесного. Як св. Іван був свідком об’явлення людям Пресвятої Трійці, так щоб і ми у вічності могли споглядати Пресвяту Трійцю. Амінь.
 
 
о. Мар’ян Ільницький