У сьогоднішньому уривку недільної євангелії ми почули про оздоровлення розслабленого і конфлікт, що виник між Ісусом та книжниками. Темою непорозумінь стає відпущення гріхів, що підвладне саме особі Спасителя. Твердження про богохульство з боку книжників і далі буде звучати. А я хотів би, щоб ми роздумали про богохульство яке нерідко має свої прояви і у християнстві.

Найперше хотів би звернути нашу увагу на те, що богохульство не можна виправдати навіть тоді, коли нам здається, що воно послужить добру. «Існують вчинки, які самі собою і самі в собі незалежно від обставин чи намірів завжди заборонені з огляду на вибраний предмет; такими є богохульство, кривоприсяга, вбивство чи перелюб.»(Катехизм католицької церкви,  Покликання людини-життя у Святому Дусі, 1756)

По-друге, маємо зрозуміти, що богохульство суперечить заповіді  «Не взивай намарно імені Господа Бога твого». «Воно полягає у висловлюванні проти Бога – внутрішньо або зовнішньо – слів ненависті, докору, лайки у говоренні злого проти Бога, непошані до Нього у своїх розмовах, зловживанні Іменем Бога. Св.Яків засуджує тих, котрі ганьблять те гарне Імя (Ісуса) яким названо їх. (Як 2 7) Заборона богохульства поширюється і на слова спрямовані проти Христової Церкви, проти святих ,посвячених речей. Богохульством вважається також покликання на Бога для прикриття злочинних вчинків, поневолення народів, катувань чи вбивств. Зловживання Іменем Бога для скоєння злочину стає причиною відкинення релігії.(Катехизм католицької церкви Друга заповідь 2148)

Отже уникаймо і ми проявів богохульства про які ми чуємо або бачимо. Хто як не Бог має стати для нас початком добрих дій і їхнім щасливим завершенням. З Богом і для Бога виявляймо зміст правдивого християнства.