Щоб
зустріти живого Бога, потрібно ніжно цілувати Ісусові рани в наших голодних,
бідних, хворих, ув’язнених ближніх. На це звернув увагу Папа Франциск,
проповідуючи під час Святої Меси, яку він відслужив сьогодні, у свято святого
апостола Томи.
Коментуючи сьогоднішній євангельський уривок,
Святіший Отець пояснив, що Спаситель «кожному з нас дає час, який, на Його
думку, буде кращим для нас». Через тиждень Христос об’явився і Томі, але з
ранами. Усе Його перемінене тіло було чистим і світлим, але рани були й
залишаються. Щоб увірувати, апостол хотів до них доторкнутися. «Він був
упертим. Але Господь захотів упертого, щоб дати нам зрозуміти ще більшу річ, –
вів далі проповідник. – Тома побачив Господа, отримав запрошення вкласти палець
у рану від цвяхів, в пробитий бік, і не сказав: "Cправді, Господь воскрес!” Ні!
Він пішов ще далі та сказав: "Бог мій!”. Він є першим з учнів, який після
воскресіння робить визнання Христової божественності».
Таким
чином, за словами Папи, можемо зрозуміти, чому Господь допустив цей тиждень
роздумувань: щоб перевести невірство не лише у ствердження воскресіння, але й у
ствердження божественної природи Ісуса. Отож, шляхом до зустрічі з Ісусом-Богом
є Його рани.
«В історії Церкви, – зауважив Святіший Отець,
– існували помилки щодо шляху до Бога. Деякі вірили, що живого Бога, Бога
християн, ми можемо віднайти шляхом медитації, поступаючи дедалі вище в
медитації. Це небезпечно. Скільки ж то людей загубилися на цій дорозі і не
дійшли до мети». Вони може й приходять до пізнання Бога, але не Ісуса, Божого
Сина. Це – шлях гностиків, який є дуже складним і не обов’язково приведе до
доброї пристані.
«Інші, – вів далі Папа, – думали, що для того,
щоб прийти до Бога, мусимо умертвлюватися, бути суворими, і вони обрали дорогу
покути: тільки покута і піст. І також ці не прийшли до живого Бога, до Ісуса
Христа, Господа Животворящого». Це – пелагіяністи, які вірять, що можна
осягнути спасіння власними зусиллями.
Ісус, натомість, показує, що дорогою, на якій
можна Його знайти, є шукання Його ран. А їх, як пояснив проповідник, можна
знайти «роблячи діла милосердя», даючи допомогу, насамперед, для тіла, але і
для душі, наших зранених ближніх. Голодні, спраглі, нагі, принижені,
поневолені, ув’язнені, хворі – це Ісусові рани нашого часу. «Ісус чекає від нас
акту віри в Нього, але через ці рани», – сказав Святіший Отець, додаючи, що
коли скажемо: «Добре, створімо фундацію для допомоги їм всім», то це дійсно є
важливим, але якщо «залишатимемося на цьому рівні, то будемо лише
філантропами».
«Ми повинні доторкатися Ісусових ран, повинні
їх приласкати, з ніжністю їх лікувати; ми повинні цілувати Ісусові рани», –
підсумував Папа Франциск, додаючи, що для цього не потрібно якихось
«спеціальних курсів», вистачить «вийти на вулицю». А підсумовуючи, закликав
просити, за заступництвом святого апостола Томи, «ласки мати відвагу входити в
Ісусові рани», а тоді, без сумніву, «отримаємо ласку поклонятися Живому
Богові».
За
матеріалами: Радіо Ватикан
|
