Мт. 22, 1-14

о. Мар’ян Ільницький

«Бо багато покликаних, – та вибраних мало.» Мт 22, 14

Слава Ісусу Христу! Притчу котру розповідає наш Господь, як чули, є про Царство Небесне. Пригадаймо, що Царство Небесне має свій початок не у вічності, після нашої смерті, а тепер із моменту нашого зачаття, тут і тепер. Тому, Христос навчає нас не про майбутнє, а про те, що потрібно робити тепер, щоб перебувати у житті вічному!

Дорогі у Христі брати та сестри, хто із нас є тільки покликаний, а хто вибраний – на цій гостині у самого Бога? Звичайно, Бог запрошує кожного християнина на цей весільний бенкет, що є Божественна Літургія, а також є нашим життя. Господь настирливий, бо кілька разів відсилає своїх слуг запросити нас, Він хоче щоб кожна людина спаслася та прийшла до пізнання істини. Але чи завжди ми відповідаємо на запрошення Небесного Царя? Чи знаходимо багато причин та оправдань, щоб не прибути на цей розкішний бенкет, що є Святою Літургією. Ми стаємо подібними до запрошених гостей, бо наші щоденні діла, клопоти та зацікавлення є милішими та приємнішими, ніж зустріч із самим Богом. Ми живемо, начебто ніколи не помремо – не застановляємося над минулим, теперішнім та майбутнім, живемо своїм життям, а не життям у Бозі. Остерігаймося долі запрошених. Євангельських гостей яких Цар знищив, щоб ми навіки не були виключені з Царства Небесного, а це тільки залежить від нашої волі.

Одна дівчина пустилася на грішну дорогу. Вона протягом довгих років грішила, а в кінці диявол почав спокушати її, щоб вона покінчила життя самогубством. Навіюючи її думку., що вона пропаща навіки. І вона, послухавши спокусника, пішла до річки, щоб там утопитися. Але перед тим, як кинутися у воду, вирішила востаннє помолитися. Коли відмовляла молитву, на неї напав дуже великий страх, і вона втекла від річки.. Але спокуса не кидала її, тепер вона вирішила отруїтися. Коли лягала вечері спати, взяла отруту, її випити. Тримаючи склянку з отрутою в руці, почала знову молитися, один раз, другий, третій, і так заснула. Вранці спросоння почула голос церковного дзвону. Пробудившись, побачила склянку з отрутою в руці. Зворушена і перелякана, вона швиденько стала і пішла до Церкви. Зайшовши у храм спокуса залишила її, тоді вона із жалем у серці висповідалась та покаялась у своїх гріхах.

.Тому, щоб бути вибраним, достойним на Весільній гостині та мати найкращий для цього одяг, - ми маємо дбати про красу своєї душі. Ми повинні бути живими учасниками Божественної трапези, тобто приймати Тіло і Кров Ісуса Христа, а не пасивно спостерігати, як інші розкошують на Бенкеті. Будьмо достойними гостями на Царському весіллі!!! Амінь.