З ініціативи мешканців Рясне і внаслідок збільшення рівня урбанізації з’явилось бажання утворити нову парафію Ще одним поштовхом до цього стали непорозуміння з боку тоді ще отця Василя Ковпака і церковної влади. Каменем спотиканням було незаконне утворення священичого братства Пія, заснування без належного вишколу так званої семінарії і консервативне бажання окремої гілки сестер монахинь ЧСВВ не бути у підчиненні до головної управи чину. Такі руйнівні дії дали ще не один негативний результат. Окрім радикально настроєних прибічників Ковпака почали висвячуватись ляфевристськими єпископами молоді семінаристи. Гнітюча атмосфера , що панувала з хвилями лицемірства і церковного суду завершилась великою екскомунікою. Наевизначеність не могла так довго тривати. Зусиллями вже покійних Марії Козак, Ігоря Мончака та інших активно-думаючих парафіян серед яких були родини Дідулів, Чорненьких, Крупачів, Мирошів вдалось заручитись підтримкою єпископа Ігоря Возняка. Першим священиком на ці терени був призначений Іван Михайлевський. Згодом до знайомої місцевості був призначений отець Михайло Розпендовський, що кілька років перед тим служив у церкві Петра і Павла. Перелічуємо отців, які були сотрудниками на парафії святого Василія Великого і залишили позитивний слід у розбудові молодої громади. Ось їх повний список: отці Любомир Франків, Олег Островський, Володимир Стець, Орест Мельник, Сергій Гречковський. Зараз служать у нашоми храму є отці Марян Ільницький та Павло Заболітний. А незмінним адміністратором залишається отець Михайло Розпендовський.
Перші богослужіння велись під відкритим небом, але невдовзі було поставлено палатку в якій згодом проводились перший пестольний празник і ре колекції.З поміччю Божою і старанням отця Михайла вдалось відшукати благодійника пана Петра Кратюка. З його фінансових можливостей і безкорисливих старань вдалось побудувати каплицю. За весь період часу ,а це вже майже 10 років велись старання до упорядкування території. У цьому неабияку допомогу ми отримали від нашої парафіянки Ярослави Годісь. Щоденні богослужіння у нас не припинялись ні на один день. А в кінці 2012 року було викопано і залито фундамент під будову нової церкви. Наші парафіяни хто молитвою, хто фізично у цьому допомагали. Варто їх перелічити : Андрій Репетило , Богдан Павлишин, Володимир Венгриняк , Михайло Мавдрик. З нетерпінням чекаємо цього часу коли на місці пустиря окрім дитячих майданчиків і каплиці буду красуватись нова дерев’яна церква.