Недільна євангелія описує віру хананеянки і видужання її дочки. Ми, у свою чергу, можемо уявити емоційний стан цієї жінки. Вона не перестає кричати, просити і навіть можливо переслідувати Спасителя. Віра хананейки дозволяє сперечатись і навіть переконувати апостолів у важливості її прохання. При цьому вона згоджується звати себе щеням. З таких коротеньких стрічок євангелія ми можемо порівняти власну віру. Для потвердження правд віри мусимо бути здатні на те,  що навіть насмішки не є перешкодами і недоречностями. А от щодо предмету таких глузувань  чи суперечок то вони стосуються не лише нас самих, але Бога і ближніх. Не завжди ми хочемо зустрічати на своєму шляху брехунів, зрадників чи лицемірів, можливо навіть більше ніж непримиримих ворогів. Та і такі мають місце у божому світі.

Які крихти зі столу ми б хотіли споживати, щоб насититись правдою? Прагнення голоду зникає помірним насиченням не переобтяженням. Але маємо згодитись, що не усе ми здатні збагнути, помістити у собі усі мудрості життя. Та існують закони, правила, що стосуються людства тож і мають важливий зміст як у пізнанні так і сприйнятті. Власне усвідомлення не повинно виказувати «не хочу»  чи «не буду», але радше «достатньо» і не лише «для власного добра».