Безсилля
паралітика не означає відсутності у можливій зустрічі з Ісусом. Якщо власний
гріх стає перешкодою до місця зустрічі із святістю, то святість інших допомагає бодай
наблизитись до маєстату Божого. У євангелії відчуваємо зусилля друзів
паралітика , які отримують відповідь щодо відпущення гріхів. Так спільні зусилля
дають особисте, а не загальне прощення.
У вирі життя ми маємо свої труднощі як власні
так і вселюдські. Варимось, паримось, жаримось і дещо пригораєм. А ось відшкрябати до кінця не завжди вдається. Ісус
подає чистоту і змивання провин. Це може здивувати інших і переконати нас самих, хто є джерелом чистоти. Саме тому,
ми не залишаємось безсилими, але наповнені дією Духа Святого
повертатись до власних осель.
|