Недільна євангелія оповідає  про зцілення сліпих і біснуватого. Хотів би розважити про те, що не  раз засліплює людину і робить її причиною не мудрості. Пожадливість. Як і кожний гріх вона діє так, що не властиво використовує Божий дар. Згідно природи приязнь між чоловіком і жінкою виникає, щоб перерости у більш довготривалий зв'язок – подружжя. Такі благородні почуття мають за мету ощасливлення протилежну особу і передати життя. Та коли вибирається хаотична форма взаємовідносин, то це призводить до не вшанування іншої особи. Тоді можна відігнати благородні почуття, шукати більш інтригуючи почуттів і здавалось можна і зрадити ту чи того, хто до цього часу були такі близькі і нерозлучні. Щоб якось упорядкувати дар Божий, найперше слід упорядковувати свої думки. Вони не повинні роїти лише нечисті думки пожадливості. Зустрічі між закоханими також виявляють бажання не лише подобатись одне одному, але шукати спільності рішень і поваги одне до одного. Опанувати себе у таких відносинах є важливо, адже не лише почуття але і воля людини  мала поступати  би так, щоб використовувати інші чесноти і не погорджувати ними. Не може товаришувати зрештою агресія і пристрасть,  бо інакше це приневолює людину. Надмірне споживання їжі негативно відгукується на стравоході,  так непоміркованість уяви і бажань у стосунках затьмарюють розум пристрастями і пожаданнями. Найкраще почуття кристалізуються у шлюбі, адже саме там вони служать інтересам і прагненням усієї родини. Природні бажання злучатимуться з думками і повагою до Бога. Та слід зазначити, що не завжди закоханість однієї особи є взаємні у іншої. Саме для цього повага до почуттів іншої особи не має ставити за мету завоювати  її серце. Тому  окрім віднайдення у нас Божих дарів маємо їх розвивати і не шукаючи виправдань чи бажань усе в світі можна попробувати.