Дорогі у Христі, сьогоднішня неділя є ще одною неділею котра нас підготовляє до Великого посту. Як пригадуємо, попередня неділя про Митаря і Фарисея, за акцентувала нашу увагу, а саме якою має бути наша молитва, розмова з Богом. Ця притча, про Митаря і Фарисея, показала нам про важливість молитви у житті кожного християнина, а тим більше в час духовного зросту і перебування з Богом, у час Великого посту. Ми чуємо притчу про Блудного сина в якій розкривається гріховність, впертість, розпуста, самовпевненість, гордість та блуд людини котра покидає свого Батька, тобто Бога. Також, визнання своєї гріховності, каяття та постанови поправитися із сторони сина, тобто нас. Рівно ж, очікування на сина, прощення та повернення благодаті із сторони вселюблячого Батька, нашого Бога. Чуємо у притчі, що один із синів, молодший, забажав своєї частини у Батька, і Батько дає йому те, що він потребував. Відходить від Нього і пускається у інший край де провадить життя розпусно і витрачає усі кошти. Дивно, Батько не заперечує, не свариться, Він нічого не промовляє, а виконує те, про що просить Його син. Знає, що син повернеться рано чи пізно та освідомить свою помилку-гріх. Бо відхід від Батька, тобто від Бога, є завжди відходом від життя, а не до життя, рухом до смерті, чи то духовної, а від так і тілесної. Бо без Бога, без істинного Буття людина не може існувати повноцінно. Наше життя показало б щось інше. Ми ж, знаючи про такий розвиток подій, власних синів і дочок не відпустили, та ще й строго би їх покарали за необдуманий поступок – лишити рідний дім. Як часто у житті ми стаємо тими синами, блудними, по відношенню до нашого Творця і Бога. Ми просимо у Бога одне, другу, отримуємо різноманітні ласки від Нього. А потім, грішимо, тобто беремо свою частину майна, усе те що обдаровує нас Господь і хочемо жити на власний розсуд у своє задоволення, тобто без Бога у грісі. І як результат ми стаємо духовно мертвими, бо гріх завжди призводить до духовної смерті людини. Далі, у житті людини настає голод, як у цьому віддаленому краю від Батька-Бога. Людина поневіряється, має різного роду кризи та проблеми як у духовному житті так і у повсякденному. Немає чим втамувати спраги та голоду. Ми ідемо пасти свині. Для юдея, пасти свині, було найганебнішою працею, а ще бажати їсти те, що їли свині, було найбільшим приниженням і опущенням у суспільстві. Ось до чого ми опускаємося коли гріщимо і відходимо від правдивого Спасителя і Бога. Не забуваймо, як би ми низько не впали у своїх гріхах і які б кризи не спіткали в нас є люблячий Батько, котрий чекає нашого навернення та покаяння. Потрібно лише зробити крок у відповідь ! о. Мар’ян Ільницький
|