Сьогоднішня євангелія знову повторює деякі слова минулої неділі. Зокрема,  мова йде про майбутнє Спасителя :його видачу, засудження і воскресіння. Та доповнення неминучоЇ гіркоти зосереджує учнів на подорожі до Єрусалиму. Для євреїв це місто було дуже важливе.Туди вони сходились у величний храм ,побудований Соломоном,  також  кожного дня, саме у бік Єрусалиму євреї молились. Якщо у минулому саме Бог говорив який має бути єрусалимський храм, то тепер Ісус закликає учнів яка має бути правдива Пасха і без подорожі не обійтись. Напрямком нашого посту є не місце, а подія воскресіння. Воно щораз гучніше буде присутнє в устах не лише прибічників Христа, але навіть його ворогів. Важливо і нам пам’ятати чим має завершуватись піст- не розпачем ,а воскресінням.

 Зі слів прохання Івана та Якова, можемо припустити, що в таку подорож бояться впускатись навіть апостоли. Щоб не відмовити учителю, вони прагнyть не лише безпеки, але і певних важелів влади. «Дай нам щоб ми сиділи один праворуч, другий ліворуч у твоїй славі.» (Мк 10 :37) У небезпеках і ми найперше пам’ятаємо про нас самих, а потім вже і про ближніх. Ми живемо у непростий час, коли і у нашій державі не є певні як відбудеться Великдень. Як і учні бажаємо мирних процесів безконфліктних ситуацій та економічної стабільності. Молитва митрополита Шептицького, яку священики моляться за український народ становлять одну з  причин через яку ми віримо у добро нашого народу. Звичайно Єрусалим – це не рай, а для нас Великдень – це як присмак цього раю.

Зі слів відповіді учням на прохання апостолів маємо усвідомити, що стежкою через піст має стати покора. Коли розуміємо покору Ісуса з якою він йде в Єрусалим, то усвідомлюємо, що власне прагнення покори дає нам осмислення власного відкуплення. Відкриймо цю чесноту для себе і уникнемо незадоволення з усього, що бачимо і що чуємо.