Проповідь на Восьму неділю по Зісланні Святого Духа

Мт. 14:14-22

Слава Ісусу Христу! Дорогі у Христі брати і сестри, сьогодні в Євангельському уривку ми чули про чудо помноження хлібів, якими Христос і апостоли змогли нагодувати п’ять тисяч людей. Цій розповіді про чудо, яке здійснив Спаситель передують такі слова євангелиста Матея: «А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих» (Мт. 14:14).

Христос є милосердним! Він є повнотою милосердя. Наш Бог є Богом любові і милосердя. «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йо. 3:16). Коли людство через гріх наших прародичів потрапило в неволю гріха, Бог змилосердився і послав свого Сина визволити все людство з цієї неволі.

Ми неодноразово чули у Євангелії, як Христос чинить милосердя: оздоровляє, воскрешає, годує. З милосердя до людей Спаситель вчинив чудо і нагодував п’ять тисяч людей. Він і сьогодні продовжує виявляти до нас своє милосердя. Возносячись на небо Він не залишив нас самих, але й надалі перебуває з нами у Пресвятій Євхаристії. Причастя є знаком милосердя Бога до нас з вами. У Пресвятій Тайні Євхаристії Господь Своїм Тілом продовжує насичувати наші голодні душі. Будучи сам повнотою милосердя Ісус закликає нас наслідувати Його у ділах милосердя, служіння ближньому і проявах любові до всіх людей.

Ми не завжди є милосердними. Часто закриваємо очі на велику потребу інших, тішимо себе думкою, що в нас немає такого горя. Дуже часто ми жаліємо гроша, щоб помогти хворим і потребуючим. Безперечно, що людині, яка просить милостиню, а гроші витрачає на випивку, кошти давати не треба, а навіть і не можна, щоб не сприяти у грісі. Також слід розуміти, що деякі жебраки є рабами багатіїв, які на них заробляють гроші. Тому такій людині краще купити їжу і не давати грошей. Однак багато є й таких, що дійсно просять грошей з нужди, бо мають велике горе і скрута в сім’ї штовхає їх іти просити про допомогу в інших. Часто це люди, які просять допомогти з грішми на власне лікування, або на лікування дитини. Вони дійсно потребують нашої допомоги, а Христос каже: «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя» (Мт. 5:7).

Умовою правдивого милосердя, яке приємне Богові є тиха, не показова допомога іншим. Адже читаємо у Святому Письмі: «Нехай ліва рука не знає, що робить права» (Мт.5:3). Бути милосердним не означає мати забагато, а радше ділитися і тоді, коли сам маєш мало.

Пригадується мені історія про маму і хлопчика, які йшли вулицею і хлопчик їв печиво. Вони прямували до бідних. Там сиділа жінка, яка просила милостиню, а біля неї була дівчинка, яка голодними оченятами дивилася на інших. Хлопчик, який їв печиво, поглянув на маму, ніби просив дозволу. Мати кивнула і він віддав своє печиво цій бідній дівчинці. Збоку за цим спостерігав один чоловік, який згодом підійшов до жінки і з захопленням запитав: «Напевно тепер ви цьому чемному хлопчику купите ще більше печива». «Та ні, - відповіла пані, - той хто дає, мусить насамперед відмовити собі».

Тому вчімося бути жертовними і милосердними. Навчаймо цього своїх дітей, а Христос, який є повнотою милосердя, віддячить нам сповна і подарує велику радість у серці.

Підготував: о. Павло Заболітний