Мт. 10:32-33; 37-38; 19:27-30

Слава Ісусу Христу! Дорогі у Христі брати і сестри! Сьогоднішня неділя у церковному календарі носить назву Неділя Всіх святих. Не випадково, що саме у першу неділю після Зіслання Святого Духа Церква Христова вшановує всіх святих.

Святі – це ті, котрі прийняли науку Христа і жили нею. Це ті, котрі приготували свою душу на прихід Святого Духа і дозволили Йому перемінити себе. Святі – це ті, котрі пішли за Христом до кінця, дехто навіть через мучеництво приніс вінець віри своєму Небесному Учителеві. Святих били, катували, жорстоко вбивали, але вони не зреклися Христа. Не зрадили, бо знали, що якщо вони не зречуться Сина Божого, то і Він визнає їх у Царстві Небесному перед своїм Отцем.

Христос будучи серед людей, проголошуючи на землі волю свого Небесного Отця, попереджав своїх послідовників про небезпеку. Він не обманював і не обіцяв спокійного життя. Пригадаймо собі слова Спасителя: «Учень не більший за свого вчителя. Переслідували мене, переслідуватимуть і вас» (Мт. 10:24).

Розповім вам одну історію про священика, якого НКВДисти заставляли зректися віри і сказати, що Бога не існує. Спочатку вони жорстоко його били, потім видумували всілякі катування, а в кінці сказали: «Якщо ти віриш в свого Бога і сподіваєшся, що він тебе спасе, то випий цю отруту». В отця задрижало тіло, на чолі виступив піт і, зі словами: «Поможи мені Боже!», він випив отруту. За хвилину з кімнати допиту вийшов блідий майор, сповнений подиву і іскра віри горіла у його серці. Ще один солдат сумнівався в дійсності чуда, випив отруту і впав мертвим на місці.

Христос доказав свою силу. Священик залишився живим. Проте багато святих пролили свою кров за Христа і за Церкву. Вони стали тими дорогоцінними перлинами у хресті нашого Спасителя.

Сучасний світ боїться святосі. Люди стидаються бути святими. Коли хтось запитує: «Ти, що святий?», то інший часто відповідає: «Та ні, я такий як всі». Але християнин не може бути таким як всі. Ми або з Христом, або проти Нього. Не можна бути літеплим. Христос вимагає всього! Цілого мене! Святими на землі не називають, святими проголошують після смерті, але на землі ми маємо прямувати до святості.

Вічне життя, як чули ми у сьогоднішньому євангельському уривку є - нагородою. Царство Небесне – це перебування з Богом, а пекло – це відсутність Бога. Що може бути нічого страшнішим за місце у якому немає Бога. Якщо ми на землі живемо з Богом, то і у вічності будемо з ним перебувати.

Пам’ятаймо слова Христа: «Хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем Небесним». (Мт. 10:32)

Молімось, щоб Бог дав нам сильну віру та ревність бути святими, бо не світ має змінити нас, а ми його! Амінь. Слава Ісусу Христу!

о. Павло Заболітний