10-та неділя по П’ятидесятниці
о. Мар’ян Ільницький
Мт. 17, 14-23
Дорогі у Христі! Чоловік, про котрого чуємо у сьогоднішньому Євангелії, є уособленням живої віри, бо не упустив рук коли Христові апостоли не оздоровили його сина. Його віра хоч і має свій початок з трагедії сина, але є настирливою, впертою до досягненні доброї цілі, бо приступає до нашого Спасителя і просить про ласку зцілення не для себе, а для того кого любить.
Чоловік та син, над яким змилосердився Ісус Христос, є образом нашого життя. Ми у наших бідах і турботах спершу оббігаємо усіх цілителів, ворожок та знахарів, а потім згадуємо про нашого Бога і нашу надію покладаємо на Нього. В цьому і зростає наша віра та любов до Нього, але скільки потрібно часу та зусиль людині, щоб вона прийшла до цього доброго та спасаючого розуміння.
Син, котрий був одержимий злим духом, і котрого кидало то у вогонь чи воду, отримує звільнення та зцілення лише від правдивого Лікаря, Цілителя, Оздоровителя нашого Господа Ісуса Христа. Погляньмо на наше життя, як часто ми є одержимими матеріальними речами чи близькими нам особами. Втрачаючи їх опиняємося у безвихідному становищі, біля «розбитого корита». Як часто нас кидає у різного роду гріхи, щоб нас погубити. Але один рятунок ми віднайдемо у Господі!
Тому, наш Бог знає про нашу схильність чинити гріх, але чи ми знаємо про Його готовність прощати нам!!!
|