Описуючи особу, ми часто подаємо її прикмети зв’язані з працею, вихованням чи родинними зв’язками. Така прив’язаність до певних місць дозволяє нам зрозуміти де людина більше часу чи уваги залишає у цьому світі. Позитивні прикмети в нашій уяві проходять як звичні. Старанний у навчанні, наполегливий у праці, послушний родичам - ось як би ми бажали думати про таких. А ось сьогоднішня жінка-хананейка прив’язана не до праці або дозвілля, але до дочки яку прив’язав біс. (Мт 15 22) Не думаю, що хтось тісно може бути пов'язаний з іншими, не маючи при цьому негативного осаду в силу того, що не може відмовитись від думки, що не все є так як би мусіло бути. Себе можна привчити, заставити і перемінити, а ось як жити з тими, яких є дуже важко змінити в силу хвороби чи не досконалості.

Зв’язаність з Ісусом гарантувало апостолам відсутність голоду чи смертельної хвороби, бодай при земній його присутності. Та гарантією успіху жінки-хананейки стала її активна участь віри злучена з бажанням Христа і апостолів. Як би не дивно нам це здавалось, але крихта поживи - ось який вимір уяви для ощасливлення. Щось подібне я зустрів у письменника Володимира Корoленка , а саме у його творі «Сліпий музикант». У багатій сім'ї народжується сліпий хлопчик. За ним доглядають, виховують і навчають музики, а коли дозрів той одружується. Крупицею щастя для нього стає те, що він допомагає таким як він.(сліпим бандуристам) Спочатку це його відлякувало . Та всидливому юнаку рідний дядько каже роздати після молитви перед чудотворною іконою милостиню, таким сліпцям як він сам. Це його душевно лікує – для нього це не образа і навіть не покарання.

Озирнімось навколо. У цьому світі є багато клубів по інтересах ,шоуменів які звичайно за гроші здатні себе проявити у всій своїй красі. Але їм мабуть бракуватиме доброти, коли поруч з ними на короткий час буде оточувати особа з якої кепкують,  не сприймають як успішну. Саме такою не  є ця жінка хананейка,  що здатна навіть кричати лише для того, щоб від Ісуса була побачена іншими його доброта.