У французького письменника Гектора Мало є чудовий твір під назвою «Без сім'ї». У ньому головний герой ,Ремі, шукає свою справжню сім'ю. І от коли нарешті ,як йому здається, знайдені його батьки, то він себе ловить на думці. Невже люди, які до нього такі байдужі є його батьки.

 Слухаючи сьогоднішню євангелію, можемо дозволити собі уявити обставини у яких вдовиця міста Наїн, показує яка вона є матір. Вир подій ставить виклик для неї, як для усвідомлення, ким є, ким була і ким би могла стати її дитина. А переживання ставлять не пляму, а пасмо залежності членів родини. Ось несприятливі умови людини мають зустрітись із Спасителем. Ось володар людської долі бентежить так дуже часто примхливий вираз: «воно мало так статись».

 Звернімо увагу на окрім воскресіння юнака ще на дві маленькі деталі сьогоднішнієї євангелії. А це зупинка мар (Лк 7 : 14) і зустріч святості (Ісус) та невизначеності людської долі (юнак). Свою невизначеність подібно можемо побачити через власну зупинку і … Звичайно через момент усвідомлення хто для мене є моя дружина, мій чоловік, моя дочка, мій син, мої батьки. Зупинка необхідна як і сам запит. Як на мене, саме члени родини є тими, хто допомагає розпізнати Бога у житті,.у свій спосіб. Подібне я зустрів із слів одного інтерв’ю італійського педагога Франко Нембріні. Ось як він про це каже: « Я вдячний батькові за те, що він турбувався не про мою святість, але про свою. А матері за те, що найщасливішою миттю дня була хвиля після її святого причастя. Коли затуляючи руками свої очі, вона цілковито, забуваючи про все навколо, віддавалась у руки Бога». Неймовірно знову святість і мить зупинки.

Не думаючи про власну смерть, можемо на літургії ,за обідом чи вечерею у родині також бажати подих Бога. Його тяжче не помітити,адже клопоти є тими обставинами що не зупиняють виру життя. А ось ми все ж можемо повторити: « Бог навідався до народу свого».(Лк 7:16)