Початок євангелії знаменує зупинку Ісуса з учнями біля  Герасин-краю. При цьому євангеліст Лука не зазначає ,що Ісус зупинився, але що вони пристали. (Лк 8:26) Назустріч Спасителю виринає постать чоловіка ,що мав бісів. Такий опис дає змогу уявити як Христос будучи з апостолами  на березі є один. А цей чоловік іде назустріч учителю маючи багато бісів. Відлюдкуватість немічного, що жив у закинутих місцях такі як гроби, не викреслює його з вмістилища злого спочинку. Берег як місце віддалення окремої частини суші від моря (вод глибоких) ,хоче нам внести ясність у обставини життя.

Стати як всі, але будучи самим собою – ось один із наслідків вигнання злого з людини. Тепер він не  ховається ,але звіщає усім «що Бог зробив»(Лк 8:39). Чи ми помічаємо свій стан коли нас опускають , але ми не залишаємось покинутими, одинокими? Важливо ,щоб про нас не лише згадували ,що ми ще такі існуємо Але, щоб нас сприймали позитивно, що ми комусь потрібні. Страх наводять не лише натовп ,але окремі особи. Вони дають про себе знати, втручаючись  і будучи непроханими. Мета таких відносин змінюється, але думку про таких осіб є тяжко змінити. Тому поміч Божа є вкрай необхідна як зрештою у наші реалії життя в Україні Ми не лише маємо здатність у це повірити,  але долучатись до тих які на березі , спішать щоб звістити і переконати інших у щасливий кінець.