о. Мар’ян Ільницький
Лк. 14, 16-24
Слава Ісусу Христу!
День недільний, святковий та інші дні у нашому житті є даровані Богом. Бо все, що Він творить є для людини, як вінця Його творіння, щоб людина користала з того і мала на прожиток та свій добробут. Розуміємо, усе, що є у нашому житті є даром від Бога і за ці дари ми маємо воздати подяку нашому Творцеві та Дателю усіх цих благ.
Найбільшим даром для нас, як християн, становить Пресвята Євхаристія. Це найбільший вияв любові Бога до людини. У свою чергу відповіддю, на цю любов, з нашої сторони становить прийняття цього безкровного дару Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа. Про що і наголошує автор сьогоднішнього євангелія. Притча, яку виголошує Ісус Христос, розкриває реалії тогочасної і сьогоденної любові людини до свого Благодателя, Творця і Бога.
Ми усі є запрошені на цю вечерю, котру приготовив для кожного зокрема сам Господь Бог наш Ісус Христос, вечерю – Святої Літургії. Активна участь у Божественній Літургії виявляє нашу любов до Нього, активність – це є прийняття Тіла і Крові Господньої. Тим самим, засвідчимо про те, що усі добра у нашому житті є від Нього, який становить центр нашого життя, і є нашою твердинею на якій будуємо земний будинок життя.
Але часто, ми стаємо неблагодарними доньками і синами. Знаходимо важливіші справи – відпочинок від тяжкого робочого тижня, лінивство, чи іншу, як нам здається оправдану причину, ніж виконати свій обов’язок подяки і хвали Богові у неділю і святкові дні. Бо шість днів ми працюємо для себе, свого збагачення, а сьомий день ми повинні вміти подякувати Богові за усі дари. Хто цього не виконує стає не тільки на дорогу гріха, але також злодієм котрий обкрадає самого себе. Чому самого себе? Бо неділя і інший святковий день є для нас, щоб ми могли виявити свою вдячність і любов Богові. Він є Той, хто встановлює ці дні для нас, бо Він цього не потребує, як вседостатній Бог, але найперше це потрібно нам.
Прикладом є ця коротка історія: «одного разу зустрілися два давніх друзі і розмова ішла про святкування недільного дня та інших святкових. Перший чоловік ставився байдуже, до пошанування цих днів і віддання хвали Богові, а другий чоловік розповів йому випадок котрий трапився з ним. «Ідучи на роботу, я помітив жебрака, підійшовши до нього, я пожертвував шість монет із семи яких я мав». Перший чоловік похвалив та сказав, що ти є добродушний і щедра людина. Але далі продовжив розповідь чоловік, кажучи: «Не встиг я відійти від цього жебрака як він краде у мене сьому монету!». Перший чоловік з обуренням вигукнув: таку людину потрібно віддати під суд та покарати! Другий, усміхнувся і промовив до першого чоловіка: той злодій є ти!!!»
Тому, дорогі браття і сестри будьмо відповідальними і люблячими синами і доньками нашого небесного Отця. Дякуймо Йому за усі ласки і добра у нашому житті, знаходьмо час вияву нашої любові до Нього, який усе нам подає. Найбільшим виявом нашої любові і вдячності для нас стане активна участь у Святій Літургії та виховання у цьому дусі наших дітей. Від нас залежить чи бути нам злодіями, чи достойно приймати Божі дари! Амінь.
|