Безсилля паралітика не означає відсутності у можливій зустрічі з Ісусом. Якщо власний гріх стає перешкодою до місця зустрічі із святістю, то святість інших допомагає бодай наблизитись до маєстату Божого. У євангелії відчуваємо зусилля друзів паралітика , які отримують відповідь щодо відпущення гріхів. Так спільні зусилля дають особисте, а не загальне  прощення.

 У вирі життя ми маємо свої труднощі як власні так і вселюдські. Варимось, паримось, жаримось і дещо пригораєм. А ось  відшкрябати до кінця не завжди вдається. Ісус подає чистоту і змивання провин. Це може здивувати інших і переконати нас самих, хто є джерелом чистоти. Саме тому,  ми не залишаємось безсилими, але наповнені дією Духа Святого повертатись до власних осель.