Шість найнесподіваніших навернень

Цей матеріал опублікував Метью Арчбольд у своєму блозі на сайті «National Catholic Register» 5 квітня 2013 року

 Голландець Шульц – холоднокровний убивця і навернений католик. Його навернення, що сталося в буквальному розумінні на смертному одрі, викликало сильний переполох.  Хто б міг подумати, що навернеться Артур Саймон Флегенгеймер, як його звали з народження? Батьки обоє були німецькі євреї. Вони намагалися виховати сина у своїй вірі, але він став гангстером і зажив поганої слави як особливо небезпечний злочинець номер один, за кличкою Голландець Шульц.  Шульца розстріляли 1935 року в підсобній частині одного бару, де він готувався до чергового злочину. Пораненого доправили в лікарню, під час реєстрації він назвався юдеєм. Але рано вранці наступного дня Шульц раптом звелів покликати йому католицького священика. Він сказав о.Корнеліусу МакІннерлі, що хоче померти католиком. Отець МакІннерлі охрестив Шульца і звершив над ним передсмертні обряди Католицької Церкви. Вночі Шульц помер. Його поховали на католицькому цвинтарі.  Пишуть, те, що Церква прийняла Шульца, викликало де в кого протести. Газети висловлювалися проти, люди обурювалися. Очевидно, вони забули історію розбійника, розіп’ятого поруч із Христом.

Оскар Уайльд – сьогодні його пам’ятають за блискучий гострий розум і прославляють за гомосексуальний стиль життя. Власне кажучи, про його ексцентричність говорять набагато більше, ніж про його літературні труди, в яких часто була сильна моральна складова. А вже той факт, що на смертному одрі Уайльд навернувся в католицизм, узагалі ігнорується. Це ж бо так погано вписується у карикатурний образ письменника.

Джон Уейн. Тут перекладач ставить знак питання, оскільки точно не доведено, чи став Дюк католиком у свої останні дні. Джон Уейн (1907-1979), справжнє ім’я – Меріон Роберт Моррісон, відомий також під прізвиськом Дюк. Знаменитий американський актор, який зіграв у безлічі вестернів. Про те, що перед смертю Дюк прийняв католицизм, свідчать його син Патрик Уейн, також популярний актор, та онук Метью Муньос, який став католицьким священиком.

Алексіс Каррель – атеїст, як він сам про себе заявляв. 1912 року отримав Нобелівську премію за працю з васкулярного анастомозу (спосіб з’єднання судин). Але Каррель мав секрет. Свого часу він став свідком чуда. Воно сталося в Лурді, 28 травня 1902 року. На шляху до Лурда Каррель зустрів Марі Байї, молоду жінку, яка помирала від туберкульозу. Хвороба зайшла так далеко, що в березні 1902 р. лікарі відмовилися її оперувати. 25 травня 1902 р. її потайки перенесли в поїзд, на якому везли хворих до Лурда: потайки – тому що перевезення помираючих такими поїздами було заборонене. До другої години ночі стало зрозуміло, що вона при смерті. Викликали Карреля. Він дав жінці морфіну й залишався з нею, діагностувавши летальний випадок туберкульозного перитоніту. 27 травня вона наполягла на тому, щоб її віднесли до лурдського гроту, хоч лікарі й боялися, що вона помре по дорозі. Увечері хвора підвелася в ліжку, сіла й повечеряла. Наступного ранку вона сама встала і до приходу Карреля вже була вдягнена. Марі Байї зцілилася. Каррель запитав, як вона тепер житиме, й вона відповіла, що вступить у конгрегацію сестер милосердя, аби віднині все життя присвятити турботі про хворих. І так сталося.  Як учений, Каррель довгі роки відмовлявся визнати можливість чуда. Йому, теоретикові євгеніки, Бог не був потрібен. 1935 року Каррель опублікував книжку, яка стала бестселером: «L’Homme, cet inconnu» («Людина – це невідоме»), в якій стверджував, що примусова євгеніка пішла б людям на користь.  Упродовж довгих років Каррель намагався приписати зцілення Марі «психічним силам» та іншим непереконливим причинам. Але й забути те, свідком чого він став, Каррель був неспроможний, і раз за разом неспроможність пояснити побачене примушувала його повертатися до Лурда. Під час своєї третьої поїздки туди, 1910 року, Каррель бачив, як до півторарічної дитини повернувся зір.  Наближаючись до кінця свого життя, Каррель нарешті прийняв те, що бачив, приступив до таїнств Церкви й помер, примирившись із Богом. Хоч як дивно, але приблизно в той самий час наука перестала вихваляти його як генія.

 Норма МакКорві, вона ж Джейн Роу. Її ім’я назавжди буде пов’язане з жахом легалізованих абортів, але її душа належить Богові та справі  pro life. Вона стала католичкою на Месі, де співслужив о.Френк Павон.  Норма МакКорві, народжена 1947 року, під судовим псевдонімом «Джейн Роу» виступала позивачем у процесі «Роу проти Вейда» (1973), за результатами якого Верховний суд США постановив, що «жінка має право перервати вагітність за власним бажанням, до тих пір, поки плід не стане життєздатним». Пізніше вона розкаялася, прийняла спершу протестантизм, а 1998 року – католицизм. Отець Френк Павон (нар. 1959), національний директор організації «Priests for Life» («Священики за життя»), яка бореться проти абортів та евтаназії.

Буфало Біл Коді – Вільям Фредерік Коді на прізвисько Буфало Біл, один із найбільш культових персонажів Дикого Заходу. Завдяки своєму шоу, яке так і називалося – «Дикий Захід», він увійшов до числа найпопулярніших людей США. Коді був трапером, солдатом, кавалером Почесної медалі – найвищої воєнної нагороди США, погоничем худоби, золотошукачем у Колорадо 1859 року, кінним кур’єром «Поні-експрес» (1860), водив каравани повозок і диліжанси. За день до своєї смерті Коді став католиком. Вважається, що на це Буфало Біла надихнув його друг, Сидячий Бик, сам навернений католик. Хто б міг таке передбачити? Щоправда, немає точного підтвердження, що Сидячий Бик був католиком: чутки про це ходили 1883 року, але агентство у справах індіанців їх заперечувало. В будь-якому разі, на передсмертне навернення Буфало Біла міг вплинути не так його друг, як пам’ять про нього. Хто хоче достовірнішої історії – читайте про  Чорного Лося, шамана племені оглала-сіу, який прийняв католицизм (і, до речі, якийсь час виступав у шоу «Дикий Захід»).

За матеріалами:  hithlin.livejournal.com