Чому у піст є інші Богослуження?

Піст. Що це за час і чим він відрізняється від інших періодів Церковного року? Що нового він вносить у наше Богослужбове життя? Такі і подібного роду запитання може поставити собі людина, коли наближається час Великого Посту. Це не дивно, що такі питання виникають, адже протягом року практикуючі християни привикають до звичних Богослужень і церковних відправ. І ось появляється щось інше. Змінюється вид молитов у храмах, церковний спів набирає дещо сумного забарвлення, своїми мелодіями наче закликаючи до глибоких роздумів над собою, своїм життям, життям світу і майбутнім станом речей. Богослуження в храмі стають дещо довшими, приготовляючи нас до чогось великого, що має швидко наступити і чого не можна прийняти не підготовленим.

 Час Великого Посту це час особливої Божої благодаті, підсилення духовної боротьби в щирому покаянні і молитві. Християнська літургійна практика Великого Посту має досить глибокі корені свого формування. Протягом багатьох віків розвитку християнства зростали і вдосконалювалися форми Богопочитання. Сьогодні ми володіємо неоціненним скарбом церковної Богослужбової традиції. В період Великого Посту ми маємо за щастя молитися Великий Канон святого Андрея Критського, тексти якого здатні зворушити навіть найбільш закам’яніле і жорстоке серце. Літургія Ранішеосвячних Дарів приносить з собою все багатство віри, пережитої цілими поколіннями християн. Автором цього Богослуження вважається св. Григорій Двоєслов. Суттєва відмінність цієї Літургії від Літургії св. Івана Золотоустого полягає в тому, що Євхаристійні Дари вже є освяченими заздалегідь. Звідси і походить така назва. Така відмінність Літургії Рнішеосвячених Дарів несе у собі дуже важливе богословське і практичне значення. Кожен розуміє, що момент освячення, а також вся Божественна Літургія є радісним таїнством, яке плекає в душі християнина щастя і насолоду божественної благодаті. Обмеження Літургії з освяченням спонукає нас до глибшої призадуми над значенням великого Таїнства Пресвятої Євхаристії в нашому житті. Таке обмеження формує в нас тугу за Євхаристійним Христом і розвиває відчуття потреби в єдності і прийнятті Господа. Тому прийнято, що в часі Великого Посту Літургія св. Івана Золотоустого служиться лише в суботу, а в середу і п’ятницю її заміняє Літургія Ранішеосвячених Дарів. Вона не є Літургією у властивому значенні слова, а є радше Вечірнею в поєднанні зі Святим Причастям. В неділю перевага надається Літургії св. Василія Великого.

 Також в період Чотиридесятиці (інша назва Великого Посту) Церква в особливий спосіб закликає своїх вірних молитися за тих що вже відійшов у вічність. Тому на сьогоднішній день, в часі Великого Посту, у багатьох храмах щосереди і щоп’ятниці служаться Богослуження за померлих. В такий спосіб, плекаючи до них милосердя, ми просимо в Бога полегшення терпінь душам у чистилищі і їхній перехід до спокою, щастя і радості в Царстві Небесному. 

 Всі Служби Великого Посту насичені духом покути й щирого жалю за вчинені гріхи. Молитви всієї спільноти поєднуються з добрими ділами і пам’яттю про померлих. Піст не ототожнюється лише з обмеженням у їжі, основна його ціль допомогти людині визволитися з рабства гріха, дати зрозуміти вищість духовного над матеріальним і вічного над земним. Обмежуючись в їжі і присвячуючи більше часу на молитву та діла милосердя ми опановуємо себе, свої пожадання та помисли, аналізуємо свої вчинки і зростаємо у чеснотах.

 Варто згадати про такий елемент постових відправ як поклони. Вони бувають доземні або до пояса і практикуються на всіх Богослуженнях Великого Посту. Вкінці кожної відправи вся спільнома молиться молитву св. Єфрема Сирійця в якій червоною ниткою проходить увесь зміст і ціль Великого Посту, а це визволення душі з рабства гріха, перемога над лінивством, пустомовністю, недбайливістю, бажанням влади і грошей.

 Богослужбові молитви Великого Посту є надзвичайно цінним скарбом для нашого духовного зросту. Ми покликані плекати ці літургійні практики і прославляти Господа кожен день нашого життя. 

о. Павло Заболітний