Неділя перед Воздвиженням Чесного
Хреста
Мт. 21, 33-42
Дорогі браття
та сестри у Христі! Сьогоднішнє недільне Євангеліє розповідає нам про
виноградник та Господаря який його збудував та відійшов. Посилаючи по черзі
своїх слуг просив взяти те що Йому належить, а на останок послав свого Сина.
Виноградарі кого побили, кого вбили, а кого ж укаменували.
Людина має бути
свідомою, що виноградник, огорожа, чавило та башта – це увесь наш створений
світ Богом-Творцем. Він усе зробив для людини і помістив її у цьому чудовому
світі, показавши людині, що вона є в центрі та на вершині усього сотвореного.
Бог заопікувався людиною та дбає про неї аж досі. Він не вимагає від нас
неможливого до виконання, а просить відповісти на любов – віддати «належні
плоди». Чи ми вміємо у свій час достойно подякувати Богові? Чи ми забуваємо про
Нього і дбаємо тільки про себе, стаємо «вбивцями» свого життя? Де у житті такої
егоїстичної людини (християнина) цілий світ обертається навколо неї. Тому усе
вона робить для того, щоб не втратити те, що вона має і те, що є і так не є її,
а дари Бога. Нехтуючи своїм покликанням як людини-християнина до життя вічного,
а живучи немов би ніколи не помре.
В одній з
російських повчальних оповідань розказується про сім’ю фермерів, чоловіка та
жінку, які кожного вечора перед вечерею просили в Бога трохи більше землі.
Минув час і ця сім’я стала
одна із найбагатших у володінні землі, але їхня молитва до Бога була таж самою.
Одного разу, завітав у гості їхній сусід-казах, теж фермер якого володіння були
не меншими. Перебуваючи за вечерею він почув слова молитви про землю та
здивувався. Сказавши, що подарує стільки землі цьому чоловікові скільки зуміє
оббігти за цілий день та замкнути коло. Фермер розпочав марафон із сходу сонця,
бігши половину дня, він обачив що зможе захопити хату казаха і збільшив коло.
На вечір замикаючи коло, не добігши до точки відправлення, чоловік упав
бездиханно. Тоді сусід-казах промовив: «Скільки людині потрібно землі?..»
Наше життя у
теперішній час виглядає як марафон, ми в русі, в різних справах та клопотах. Не
маємо часу зробити зупинку, подякувати Богові за все, що маємо – за життя,
працю, відпочинок. Що з нами буде коли
прийде Господар виноградника?
о. Мар’ян Ільницький
|
