Проповідь на Восьму неділю по Зісланні Святого Духа
Мт.
14:14-22
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри, сьогодні в Євангельському уривку ми чули про
чудо помноження хлібів, якими Христос і апостоли змогли нагодувати п’ять тисяч
людей. Цій розповіді про чудо, яке здійснив Спаситель передують такі слова євангелиста
Матея: «А вийшовши Ісус, побачив силу
народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих» (Мт. 14:14).
Христос
є милосердним! Він є повнотою милосердя. Наш Бог є Богом любові і милосердя. «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого
Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним»
(Йо. 3:16). Коли людство через гріх
наших прародичів потрапило в неволю гріха, Бог змилосердився і послав свого
Сина визволити все людство з цієї неволі.
Ми
неодноразово чули у Євангелії, як Христос чинить милосердя: оздоровляє,
воскрешає, годує. З милосердя до людей Спаситель вчинив чудо і нагодував п’ять
тисяч людей. Він і сьогодні продовжує виявляти до нас своє милосердя. Возносячись
на небо Він не залишив нас самих, але й надалі перебуває з нами у Пресвятій
Євхаристії. Причастя є знаком милосердя Бога до нас з вами. У Пресвятій Тайні
Євхаристії Господь Своїм Тілом продовжує насичувати наші голодні душі. Будучи
сам повнотою милосердя Ісус закликає нас наслідувати Його у ділах милосердя,
служіння ближньому і проявах любові до всіх людей.
Ми
не завжди є милосердними. Часто закриваємо очі на велику потребу інших, тішимо
себе думкою, що в нас немає такого горя. Дуже часто ми жаліємо гроша, щоб
помогти хворим і потребуючим. Безперечно, що людині, яка просить милостиню, а
гроші витрачає на випивку, кошти давати не треба, а навіть і не можна, щоб не сприяти
у грісі. Також слід розуміти, що деякі жебраки є рабами багатіїв, які на них
заробляють гроші. Тому такій людині краще купити їжу і не давати грошей. Однак
багато є й таких, що дійсно просять грошей з нужди, бо мають велике горе і скрута
в сім’ї штовхає їх іти просити про допомогу в інших. Часто це люди, які просять
допомогти з грішми на власне лікування, або на лікування дитини. Вони дійсно
потребують нашої допомоги, а Христос каже: «Блаженні
милосердні, бо вони зазнають милосердя» (Мт.
5:7).
Умовою
правдивого милосердя, яке приємне Богові є тиха, не показова допомога іншим. Адже
читаємо у Святому Письмі: «Нехай ліва
рука не знає, що робить права» (Мт.5:3).
Бути милосердним не означає мати забагато, а радше ділитися і тоді, коли сам маєш
мало.
Пригадується
мені історія про маму і хлопчика, які йшли вулицею і хлопчик їв печиво. Вони прямували
до бідних. Там сиділа жінка, яка просила милостиню, а біля неї була дівчинка,
яка голодними оченятами дивилася на інших. Хлопчик, який їв печиво, поглянув на
маму, ніби просив дозволу. Мати кивнула і він віддав своє печиво цій бідній
дівчинці. Збоку за цим спостерігав один чоловік, який згодом підійшов до жінки
і з захопленням запитав: «Напевно тепер ви цьому чемному хлопчику купите ще
більше печива». «Та ні, - відповіла пані, - той хто дає, мусить насамперед
відмовити собі».
Тому
вчімося бути жертовними і милосердними. Навчаймо цього своїх дітей, а Христос,
який є повнотою милосердя, віддячить нам сповна і подарує велику радість у
серці.
Підготував: о. Павло Заболітний
|
