Приближувався час Христового важкого терпіння. Одного разу, коли Спаситель прямував у Єрусалим, він простував першим, як провідник, голова невеликої спільноти. Апостоли дивувалися й страхалися від його дуже спокійної правдивої розмови, у якій він повідомляв, що має багато терпіти, бути пониженим, висміяним та катованим, потім розіп’ятим на хресті й померти, але цим актом не закінчиться його туземне життя – він воскресне. Господь заповідав своїм учням, що він переможе смерть тріумфальним воскресінням. Звичайно, що вони не відали про воскресіння, бо таке траплялося давно (пор. 2Цар. 4,34-36), тим більше, що ніхто своєю силою не вставав із мертвих, а він наголошував їм, що сам встане з мертвих. Надзвичайно трудно збагнути, щоб такий успішний проповідник й чудотворець, людина великого авторитету, яка багатьох оздоровляла й лікувала, кормила в чудесний спосіб та воскрешала інших із мертвих, не міг собі порадити із неприхильною та вороже наставленою групою людей. Божі дороги інші, як людські міркування й планування. Учні, які ходили зі Спасителем, ділили його скромний та увесь час паломницький спосіб життя, бажали, якщо не багатства, то посади й авторитету, визволення з-під гніту інших народів, панування над іншими та доброго, вигідного матеріального життя. Апостоли були далекі від розуміння страстей Христових, вони жили своїми мріями й бажаннями. Господь говорив їм про свої останні години життя на землі, про свої терпіння, а два учні, Яків та Йоан, підходять до нього у той же час, щоб забезпечити собі місце у небі праворуч та ліворуч від Христа у славі. На їхнє хотіння Ісус відповів, що їм необхідно бути готовими пити чашу терпіння, а не журитися місцем у небі. Десять інших учнів були незадоволені проханням двох братів, а Христос мав нагоду освідомити їх, щоб бути покірними, не стреміти до керування та верховодства, а ласкаво служити іншим. Тільки через служіння вони можуть статися великими й уподібнитися до нього, бо Спаситель не забезпечував себе прислугою, лише сам радо служив іншим. Господні правди відрізняються від людських міркувань та поглядів.

Люди прагнуть величі, влади, авторитету, а він говорить, що необхідно думати про те, щоб упокоритися й служити іншим, стати рабом для оточення. Автор псалмів стверджує: «Гординя чоловіка його принизить, а покірний духом досягне чести» (Прип. 29,23). Цікаво, що не існує змагань займати останнє місце та, щоб краще у смиренні послужити ближнім. Коли приходимо у торгові центри, де продавці повинні бути заохочені тим, щоб у них купували продукцію і там можемо почути зверхнє відношення, невдоволення певних працівників, непотрібне підвищення голосу до тих, хто приходить у торгівельний центр.? Ось, людська неміч: не служити, лише вказувати та виявляти невдоволення іншими. Світ би дуже змінився, коли б слова Спасителя люди прийняли до серця й радо виконували їх. Праведник звертається до Господа словами: «Ти бо спасаєш люд покірний і принижуєш горді очі» (Пс. 18,28).  Подумаймо, що то була б за позитивна зміна, якби, зайшовши у крамницю чи лікарню, підійшовши до каси купити квиток тощо, тут зустрілося б усміхнених людей, працівників, які до інших зверталися б з великою повагою, ласкаво пропонували добрий товар, опікувалися б хворими з пошаною в лікарні, вказували б на недоліки продукції, ліків, на недостатню фаховість певних лікарів і т. д. Коли б людям пропонували щось кращого й дешевшого, де б не пахло корупцією, зверхністю й обманом. Якщо б кожна людина ставила себе нижче свого ближнього, тоді сама ця постава  свідчила б про повагу, щирість, великодушність та любов до ближніх. Христос вказував на це, пропонував служити й не очікувати, щоб нам хтось послужив. У світі так багато неправди, обману й користолюбства. Святий апостол Петро до усіх звертається такими словами: «Так само ви, молоді, коріться старшим. А всі ви вдягніться в покірливість одного супроти одного, Бог бо гордим противиться, а покірливим дає благодать» (1Пт. 5,5). Нахабність, грубіянство, одурювання, безвідповідальність, хабарництво, погрожування, фізичні розправи у наш час стають нормою життя. Для багатьох осіб такі витівки злих духів, їхні пропозиції та внутрішні заохочення, непоміркована пожадливість світу беруть верх над тим, що чесне, смиренне, чисте, лагідне тощо. Правдиві чесноти для багатьох стають насмішкою, а гріховна, шкідлива духові та груба поведінка стає «прикладом життя?» Видається, що  тихим, покірним й лагідним людям немає місця у сучасному суспільстві. За чесноту необхідно терпіти, вона народжується у випробуванні, в постійній практиці, у постійному стоянні перед Богом. За правду, чесне, просте й смиренне життя, не один раз, обороняючи благородність як живі свідки, потрібно повиснути на хресті. Тому Ісус Христос, а він - чистота й правда, звертав увагу своїм апостолам, що йому, а разом з ним й усім нам, необхідно терпіти, бути покірними та простими слугами, бо в такий спосіб освячується душа й приготовляється довічного щасливого життя. Іншої дороги немає! Вигідне й безжурне життя, часто шкодить людській душі, яка поволі віддаляється від Бога, забуває про нього, про відповідальність за своє життя, про Божий суд, вічне щастя чи покарання. Наймолодший син із семи братів Макавейських, шість були уже замучені, так відізвався до мучителя, царя Антіоха:  «Наші брати тепер, перетерпівши короткі муки, осягнули вічне життя в Божому союзі. Тебе ж Божим судом спіткає справедлива кара за твою гординю» (2Мак. 7,36).

Достойні сестри й брати, не носімося із заздрістю чи ненавистю на тих, хто несправедливо й кривдою здобуває чи здобув матеріальне добро. Не бажаймо таким людям зла й нещастя, бо вони й так нещасливі, навіть не можуть без охоронників показатися на вулицях чи вільно з’явитися у привселюдних місцях. Такі, багаті особи та владні мужі й жінки, вже за свого життя бояться своєї тіні, стають невільниками свого сумління, яке перешкоджає їм бути собою та спокійно з’їсти зароблений шматок хліба. Кривдники не соромляться усувати інших від життя, які, як їм здається, стають на перешкоді їхнього життя та збагачення.  Здебільшого, кривдники та обманщики постійно живуть у страху. А простим людям нічого боятися, крім гріха, бо такі поклали свою надію на Бога й чесно долають роки свого життя. Пресвята Богородице, небесні ангели та наші святі покровителі, допомагайте нам гідно та праведно здолати шлях нашого життя, й здобути вічне щастя у небі.