Свято Воздвиження чесного  животворящого хреста продовжує низку свят, що починаються одразу після початку церковного року. Як на мене, це не випадково. Якщо в одну з неділь великого посту почитання хреста пронизане бажанням підкріпити наші сили в дорозі до воскресіння, то сьогоднішній день – це радше прослава спасіння, що торжествується через піднесення хреста. Розуміємо, що  з початком літургічного року церква як добра мати веде нас стежиною спасіння. До прикладу свято різдва Пречистої Діви Марії виявило нам роль Богородиці у спасінні людського роду. А сьогоднішнє свято- це продовження домінування теми спасіння у нашому житті.

Можемо тепер себе запитати про те, які жести домінують  тобто переважають у нашому житті, що пов’язані  з возвеличенням хреста? Мабуть одним із них є знак хреста, яким ми починаємо і завершуємо нашу молитву. Ось в який спосіб, і що ми проголошуємо коли використовуємо цей жест. «Знак хреста кладемо правою рукою благовійно і без поспіху, супроводжуючи словами : в імя Отця і Сина і Святого Духа. Амінь. Складанням разом трьох пальців, сповідуємо віру в Пресвяту Трійцю, а зігнувши до долоні інші два пальці, сповідуємо дві природи воплоченого Сина Божого – Божу і людську. Хрестовидно знаменуючись  від чола до грудей, і від правого плеча до лівого, сповідуємо Пасхальне таїнство смерті й воскресіння Христа…ми сповідуємо наше спасіння, яке є дією Пресвятої Тройці і яке звершив на хресті  Ісус Христос.» (Катехизм УГКЦ  «Христос наша Пасха» ; Богослужбові постави та жести; 626, стр 197)

Тепер вже через особисту практику духовного життя, маємо нагоду шукати помічні засоби нашого спасіння . Їх не буде мало, але їх  варто збагнути всім серцем через неділі і свята, що продовжують наш літургічний церковний рік та щоб  сам "хрест Христа не став безуспішним."(1 Кр 1 17)