4-та неділя Великого посту

Мр. 9, 17-31.

«… все можливо тому, хто вірує» Мр. 9, 23.

Дорогі браття та сестри, ось ми приступили до четвертої неділі Великого посту. Духовна боротьба у житті практикуючих християн продовжується. Тому, Христова Церква підбадьорюючи та спомагаючи на духовній дорозі, подає сьогоднішнє Євангелія як добрий корм для духовного життя. Сам Христос нас навчає зросту у нашій вірі, молитві, що дозволить гідно сповнити час посту та провадити життя у святості, з Богом та до Бога.

У сьогоднішньому Євангелії відбувається зустріч людини (батька та недужого сина) з Богом. Зустріч яка перемінює життя духовне та фізичне цих людей. Вона приносить зцілення тіла, видужує син якого любив батько, та радість духовна, зростає у вірі сам батько. Це чудо яке відбувається, є заслугою обох сторін – людини та Бога. Людини – бо приступає до Христа вбачаючи в Ньому одного лише лікаря-цілителя, що спроможне їй допомогти. Бога – бо відповідає на прохання людини та оздоровлює її як фізичний, так і духовний стан.

Як часто в нашому житті, все частіше і частіше ми зустрічаємо людину котра не шукає свого порятунку в Бога, а в інших осіб. Не довіряє Йому, піддає сумніву, що Він спроможен допомогти вирішити її проблему чи якогось іншого роду негаразд. Тому людина, в теперішній час, вдається до пошуку не Бога, а інших цілителів, псевдо лікарів, ворожбитів, віщунів, очікуючи, що вони їй допоможуть. Як результат вона потрапляє у сіті ворога людини, тобто диявола. Гріх опановує людиною і вона стає служителем не Творцю, а особі яка веде її до загибелі.

Звільнитися від гріха, стати на дорогу життя, а не дорогу загибелі, допомагає рішучий крок в напрямку справжньої Любові, тобто Бога та покаяння – усвідомлення не можливого життя без свого Творця. Щоб часом не кидало то у вогонь, то у воду щоб погубити нас, ми повинні завжди приступати до нашого лікаря, цілителя, спасителя – Господа і Бога Ісуса Христа. Тільки так ми зростаємо та утверджуємося у вірі, молимося «поможи моєму невірству!» (Мр. 9, 24). Бог, як чоловіколюбець зсилає свої ласки на тих, хто Йому довіряє і голосить (молиться) день у день.

Один багач приїхав до свого рідного села, щоби допомогти своїм односельцям підняти їхні господарства. Зібравши їх всіх разом, він сказав, що хоче поділитися з бідними часткою свого майна.

Деякі з бідних, почувши це, з великою вдячністю прийняли його допомогу. Вони повірили йому, бо давно вже знали про його доброту, щирість і безкорисливість. Та знайшлися такі, які запідозрили в цьому якусь хитрість. Вони навіть не могли припустити, що хтось може допомагати безкорисливо, не вимагаючи нічого взамін. Звинувачували багача, що той хоче зробити їх своїми боржниками, і відраджували всіх що-небудь брати у нього. Коли багач усім, хто йому повірив, надав допомогу і вони почали наново господарювати, він поїхав зі свого села. Ті ж, які не повірили йому, дивилися заздрісним оком, як розквітають господарства їх односельчан, що прийняли допомогу багача, і далі жили в нужді й лише чухалися в потилицю.

Чи ми довірилися у нашому житті Богові? Чи ми готові від Нього прийняти дари? Чи ми готові перемінити своє життя для Нього? Нехай кожен відповість у своєму серці на ці запитання, і тоді побачить на якій дорозі його життя, і що потрібно ще перемінити щоб бути Його учнем та другом. Бо віра потребує від нас конкретних діл, а молитва має допомогти нам достойний принести плід у покаянні та стати в присутність Божу.

Стараймося, дорогі браття і сестри, щоб наша зустріч з Богом була постійна, а неодноразовий акт. Щоб ми могли бачити Божу дію і Його благодать у нашому житті через довіру, яку ми принесемо в молитві – покаяння, подяки, прохання та прослави, нашому Спасителеві. Тому, віра наша стане для нас скарбом до кращого життя.

о. Мар’ян Ільницький

Проповідь на Хрестопоклонну неділю і свято Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці

(Лк. 1:24-38; Мр. 8:34-9:1)


Слава Ісусу Христу! Дорогі у Христі брати і сестри. В євангельському уривку на хрестопоклонну неділю ми чуємо слова Спасителя, який говорить, що той хто хоче йти за Ним, повинен зректися самого себе і взяти свій хрест. Не прості ці слова. Не прості у розумінні і не прості у сповненні.

Ісусу ніколи не обманював людей. Він не обіцяв легкого життя, не обіцяв слави і спокою для своїх послідовників. Проте Ісус також ніколи не казав робити того, чого сам не виконав. Спаситель першим взяв важкий хрест і нам показав, як потрібно нести хрести терпінь. Хрест в часи Ісуса був знаком висміювання і ганьби. На хрестах розпинали найбільших злочинців. Тому для учнів, які слухали Учителя, слово про хрест було дивним і страшним. Лише згодом вони зрозуміли це слово, прийняли і виконали його сповна. Після зіслання Святого Духа вони розійшлися проповідувати Добру Новину по цілому світі і не боялися віддавати за Христа своє життя. Прийняли це слово Ісуса і багато мучеників, котрі пролили свою кров за віру Христову і Євангеліє.

Слова «віддати життя своє ради Христа і Євангелії» стосуються і нас з вами. Сьогодні також Ісус вимагає від нас свідчення. Свідчення, що ми його послідовники. Всі ми чули про протести, які зараз відбуваються у Франції проти всиновлення дітей гомосексуалістами. Такий закон хоче ухвалити французький Сенат. Люди які вийшли протестувати, таким чином показують свій спротив і засвідчують вірність предвічній Правді. Християни, які складають більшість протестувальників, показують своє свідчення вірності науці Спасителя. Христос і від нас з вами потребує свідчення правди, святості та віри в Бога у нашій країні, у нас на роботі, в нашому домі..

Хрестопоклонна неділя є серединою посту. Церква не випадково у середині Великого Посту ставить нам приклад Хреста Господнього. Якщо ми робимо якусь справу дуже довго, то по середині можемо знеохотитися. Хто йде в далеку дорогу під пекучим сонцем, то за деякий час хоче спочити в тіні дерева. Таким деревом відпочинку для нас є Хрест. Якщо у нас лінь і нехіть постити, то подивімося на хрест. Спаситель перетерпів страшні муки за нас з вами, щоб ми жили . Він тричі надав під хрестом, але продовжував іти далі, щоб віддати своє життя за нас з вами. Хрест – це символ перемоги. Це тріумф! До Ісуса хрест був ганьбою, у Спасителеві він став перемогою, символом життя.

Цього року у Хрестопоклонну неділю ми святкуємо і свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. Нехай Божа Мати буде для нас прикладом, як потрібно зректися себе і нести свій хрест до кінця. Марія не побоялася прийняти звістку архангела Гавриїла у Благовіщенні і погодилася народити Спасителя. Марія прийняла біль мук свого Сина, коли Він вмирав на хресті. Вона прийняла і нас з вами під свій покров. «Не замовкнемо ніколи Богородице, про силу твою говорити ми недостойні, бо коли б ти не предстояла благаючи, хто б нас вирятував від стількох бід?» - звертаємося до Пресвятої Богородиці у тропарі на Молебні.


Йдімо і ми слідом за Христом, засвідчуймо свою віру в Нього, будьмо свідками і захисниками науки Спасителя, адже Він може подарувати нам радість, мир і спокій серця, а найголовніше – Життя.



Отець Павло Заболітний

Дорогенькі діти, сьогодні ми дочекались 2 неділі великого посту. У євангепії ми почули про чоловіка розслабленого, якому Ісус очистив гріхи і вилікував. Перші слова звертають нашу увагу на те, що Христос вертається в Капернаум і ця чутка доходить до розслабленого. Він бажає вирушити в дорогу, а у цьому допоможуть четверо людей. (Мк 2 3)Ми також, діти, подорожуємо у часі посту, але не до Капернаума, а до найбільшого християнського свята що зветься Великдень.А тепер запитаймо одне одного, що нам необхідно, щоб наша дорога не була такою важкою і виснажливою?



Мабуть найперше для неї ми б скористались картою, щоб знати відстань до нашої цілі. За допомогою умовних позначок, ми б знали у яку сторону ви повинні рухатись,де повертати і чого уникати. У часі Великого посту ми також уявляємо від чого слід відмовитись, що доброго пригадати, якою стежкою скористатись і не заблукати.



Але, щоб почати свою ходу, можемо пригадати, що окрім годинника, який вказує коли стане темно, нам може знадобитись компас. Дія компасу є у тому, що стрілка вказує напрямок на північ. Для нас це є важливо, адже це дозволить нам бути впевненими, що стрілка вказує на місце Ісуса. У пості саме Ісус є найдорогоцінніший дороговказ, до якого ми так спішимо.



Третьою річчю , яка нам знадобиться – це мав би бути наш одяг. Чи ви коли-небудь помічали, що люди різних професій використовують кольори матерій на своєму одязі. Ось для пожежників цей колір червоний, а для прибиральників - оранжевий. Такі кольори нашу увагу не тільки зосереджують, але і у чомусь нас можуть застерегти. Коли ви діти бавитись на дворі, то одягаєте не новий одяг, а коли йдете до храму то використовуєте святковий одяг. Тому дитяча охайність є також важливою як у святкові так і у звичайні дні.



Та у подорожі цінним є і те з ким ми подорожуємо. З ким вам приємно подорожувати ?Мабуть це ваші батьки, адже вони допомагають вам бути впевненими, що ви не заблудитесь. Роль батька чи матері є у тому, щоб ви діти не грішили і могли повчитися від них доброго прикладу. Молитва і слова пробачення – ось, що часто у них на видному місці. Якщо пригадуєте поклони,увагу до старших,то і це може стати вам у пригоді.

Зичу вам під час Великого посту щоб ваша подорож була успішною, коли поруч з батьками карта, компас і одяг будуть успішними символами.

Сиропусна неділя